• 2) розвивальна функція. У процесі подорожей відбуваються розвиток пізнавальної активності, забезпечення можливості адекватного самопізнання, озброєння комунікативними вміннями і навичками;
• 3) пізнавальна функція. Вона полягає у пізнанні світу, накопиченні досвіду, формуванні світогляду кожного мандрівника. Здійснюючи похід чи екскурсію рідним краєм, юні краєзнавці отримують знання про географічні, історичні, екологічні тощо особливості довкілля, вчаться зберігати їх для наступних поколінь, що сприяє розвитку науки, культури, мистецтва та інших галузей людського суспільства;
• 4) соціалізуюча функція. Відбувається оволодіння навичками взаємодії з іншими людьми, правилами поведінки в колективі тощо;
• 5) рекреаційна функція. Туристські подорожі сприяють поліпшенню фізичного і психологічного здоров'я юних дослідників, які отримують нові враження.
Відповідно до основних функцій туризму, які мають педагогічне значення, у теорії та практиці туризму виокремлюють такі його види (В. Ганапольський, Є. Безносиков, В. Булатов, 1987):
• а) за характером подорожей - гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний, комбінований;
• 6) за способом пересування - пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, водний, вітрильний, автомобільний, мотоциклетний, кінний;
• в) за змістом - прогулянки, подорожі, екскурсії, експедиції, табори, зльоти;
• г) за тривалістю - одноденні походи, дводенні (походи вихідного дня без нічного відпочинку і з відпочинком) і багатоденні;
ґ) за масштабом - місцеві мандрівки (у межах району, області, краю) і дальні (райони, віддалені від місця проживання);
• д) за організацією мандрівок - плановий (організовують через туристсько-екскурсійні бюро, ради добровільних і спортивних товариств, спортивні клуби і колективи фізичної культури за сплаченими путівками із забезпеченням учасників харчуванням, обслуговуванням, транспортними засобами) і самодіяльний (організовані зусиллями і засобами самих туристів);
• е) за метою - пізнавальний (спрямований на вивчення рідного краю, його рельєфу, клімату, флори і фауни, господарства; передбачає ознайомлення з передовими підприємствами, зустрічі з героями і ветеранами Другої світової війни і праці, делегатами районних, обласних і Верховної рад, відвідування музеїв і пам'ятних місць); оздоровчий (загартування організму, розвиток рухових якостей підвищує працездатність, оптимізує активний відпочинок); спортивний (покращує фізичну підготовку, сприяє вихованню морально-вольових якостей, фізичному вдосконаленню) та агітаційно-масовий (пропагує туризм, агітує широкі маси населення до походів і обміну досвідом туристської роботи).
Із розвитком суспільства з'являються й розвиваються нові види туризму. При цьому деякі з них відокремлюються від туризму, це такі види спорту, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування та ін. Водночас і туризм поповнюється елементами інших видів спорту, що сприяє удосконаленню техніки туристичних походів і подорожей.
Форми і напрями туристсько-краєзнавчої діяльності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей» автора Пангелов Б.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Краєзнавство і туризм у системі навчально-виховної роботи освітніх закладів“ на сторінці 2. Приємного читання.
