Розділ 4. СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

- використовувані транспортні засоби;

- засоби розміщення;

- відстань до туристичної цілі;

- тривалість подорожі (має велике значення для виробників туристичних послуг, оскільки туристи, які замовляють короткотермінові тури, готові до більших витрат і схильні до інтенсивнішої екскурсійної програми).

Психографічний критерій сегментації туристичного ринку мас схожі передумови, як сегментація щодо місця проживання споживача (табл. 4.6). Вона ґрунтується на констатуванні, що більшість туристів, які походять з певних цивілізаційних і культурних сфер, володіють стійкими та стандартними звичками. У зв'язку з цим вони не особливо цікавляться атракціями локальних культур, а просто хочуть провести кільканадцять днів на піщаному пляжі, користуючись послугами зручного готелю і кухні, яка їх влаштовує. Споживчі ознаки туристичного продукту вони оцінюють крізь призму власних звичок. Для англійців важливим є рівень "англомовності" готелю, для американців — якою мірою він нагадує американський заклад. З урахуванням цих переваг у багатьох американських готельних ланцюгах ("Holiday Inn", "ffilton"), окрім стандартизації номерів та їхнього оснащення, використовують різні форми забезпечення улюбленими напоями, харчування і кулінарного обслуговування (American bar, Englishpub). Психографічна сегментація може використовуватися у формуванні вітчизняного туристичного продукту (наприклад, "Диканька", "Пузата хата" чи "Картопляна хата").

Таблиця 4.6. Психографічні критерії поділу туристичного ринку

Сегментація туристичного попиту має тенденцію до безконечності, що зумовлено такими чинниками, як ускладнення структури людських потреб, зростання значення відпочинку і туризму у житті суспільства.

У сучасних маркетингових дослідженнях існує тенденція виділення однорідних сегментів з погляду таких кількісних чинників, як: ціпа, охоплення, тривалість відпочинку, вікові групи, доходи, витрати. П. Мотика наводить сегментацію, яку найчастіше використовують агенції з надання туристичних послуг. До основної групи сегментаційних ознак він зараховує:

— демографічні (вік, стать);

— економічні (рівень доходів);

— психографічні (надання переваги національним групам щодо визначених форм проведення часу, відповідного харчування тощо);

— мету подорожі (відпочинок па пляжі, екскурсійні подорожі, відвідання родичів);

— ознаки покупця (постійні, потенційні клієнти, ті, які витрачають відносно багато або мало грошей тощо);

— потреби і вигоди покупця (можливості активного проведення часу, реалізації хобі);

— способи реагування на продукт (прив'язаність до фірми або марки, цінової пропозиції).

Обговорюючи проблематику сегментації туристичного ринку, необхідно звернути увагу на поняття типології туристів. Типологія полягає у систематизації і логічному підпорядкуванні елементів певної вибірки (людей, об'єктів чи явищ) за принципами порівняння їх ознак з ознаками елементів, які визначені за типи в межах конкретного збору. Типологію туристів можна розуміти як виокремлення й опис типових ознак споживача туристичних послуг і віднесення їх до окремих груп, які можна вважати типовими. Порівняння типів туристів дає змогу аналізувати попит на туристичний продукт. Типологія є ширшим поняттям, ніж сегментація, тому що охоплює порівняльні дослідження окремих груп та їхню класифікацію.

Серед багатьох типологій туристів варто виділити типологію М. Басанда та Е. Цохена. М. Басанд критерієм поділу на окремі типи вважає поведінку туриста, яка випливає з його мотивації. На цій основі віл виділяє такі тини туристів:

— le sportif — зорієнтований на розваги, забави;

— le connaisseur — зорієнтований на пізнання, контакт з творами мистецтва;

— le solitare — зорієнтований па контакт з природою;