Консервування шкіряної сировини необхідно проводити з урахуванням ряду факторів, які впливають на сам процес консервування і якість шкур. До них відносять: тривалість періоду з моменту зняття шкури з туші тварини до моменту її консервування; ступінь знекровлення туш і шкур в процесі забою; видалення із тканин шкур крові, лімфи та водорозчинних білків; охолодження шкур; температура розчинів або навколишнього повітря; вид консерванту та його властивості; наявність підшкірної клітковини і ступень розвитку жирової тканини; ступень розвитку волосяного (вовнового) покриву та ін.
Консервуючі матеріали. В більшості випадків найбільш прийнятною консервуючою речовиною є кухонна сіль, до якої для посилення консервую чого ефекту додають різні хімічні сполуки-антисептики – нафталін та парадихлорбензол.
Кухонна сіль, яка використовується для консервування шкур, повинна містить сірчанокислих солей кальцію не більше 1%, а домішок інших солей – не більше 1,5%. Вологість її повинна бути в межах 4%,тому що суху сіль зручніше вкривати рівним шаром по мездрі, до того ж вона сприяє скорішому зневодненню шкіряної тканини порівняно з вологою сіллю. На якість законсервованих шкур впливає також величина кристаликів солі. Нині для консервування шкур застосовують сіль трьох помелів: №1 – діаметр кристаликів не більше 1,2 мм; №2 – 2,2-3 мм; №3 – 3-4,5 мм. Остання рекомендується для консервування великих шкур, а для мілких шкур, в тому числі свинячих, – сіль першого помелу. Кращий ефект при консервуванні дає використання солі один раз. Повторне її застосування не бажане, так як вона сильно забруднюється мікроорганізмами, що призводить до почервоніння мездри на шкурах, особливо в теплий період року (спочатку за рахунок розвитку солестійких мікроорганізмів, а потім і прілість).
Нафталін – хімічна речовина, яка отримується процесі переробки кам'яновугільної смоли. Чистий нафталін являє собою білі блискучі кристалики із специфічним запахом. Його добавляють до солі при мокросоленому методі консервуванні шкур. Нафталіном пересипають шкури сухого консервування – для попередження потрапляння молі.
Парадихлорбензол – білий кристалічний порошок (для консервування шкіряної сировини допускається порошок із жовтуватим відтінком) з різким запахом. Він сильно випаровується, його пари в п'ять разів важчі повітря, згубно діють на деякі види мікроорганізмів, але для людини не шкідливий.
При консервуванні опойка-склизка, жеребка-склизка, опойка та виростка рекомендовано застосовувати кальциновану соду для попередження вад "сольові плями". її додають до консервуючої суміші в кількості 1% від маси парної шкури.
Зберігають сіль і антисептики в окремих сухих приміщеннях, в ящиках або бочках з кришками. Кількість консервантів визначають, виходячи із фактичної кількості маси шкур в парному стані, які підлягають консервуванню, і норм витрат солі та антисептиків.
Для засолки однієї шкури потрібно 40% солі від її парної маси, 0,4 – парадихлорбензолу, 0,8% нафталіну (табл. 2). Якщо хочуть засолити з наступним її сушінням, то норми витрат солі і антисептиків зменшують у два рази.
2. Норми витрат солі та антисептиків в розрахунку на одну парну шкуру, % до її маси
| Операція | Сіль | Парадихлорбензол | Нафталін |
| Соління сировини | 40 | 0,4 | 0,8 |
| Соління сировини з наступною сушкою | 20 | 0,2 | 0,4 |
| Підсолювання сировини при упакуванні | 5 | 0,2 | 0,2 |
Методи консервування. Соління шкур виконують наступним чином. Шкуру розстилають мездрою догори на стелажі розміром 1,5 х 2.5 м, ретельно розправляють, щоб не було складок і загинів, і рівномірно по всій площині засипають сіллю. На хребет, шийну частину і огузок, які мають товсту шкіряну тканину, сіль насипають товстішим шаром. Коли перша шкура засолена, на неї кладуть (також мездрою догори) другу і засолюють її і т.д. В результаті на стелажі утворюється штабель шкур (рис. 8. 9).
Рис. 8. Стелажі (палети) для консервування шкур
Рис. 9. Укладання шкур у штабель при консервуванні
Для шкур овець і кіз стелажі виготовляють менших розмірів – 1.2 х 1.5 м. висота штабелю не повинна перевищу вати 1 м. Шкури великої рогатої худоби витримують в штабелях протягом 8 днів, овець і кіз – 4. свиней – 6 днів. Нанесена на поверхню мездри сіль розчиняється у вологій частині шкури, створюючи на її поверхні шар концентрованого розсолу, який проникає у шкуру через різницю осмотичного тиску, а вода із шкури виступає на поверхню, утворюючи нову порцію розсолу. Цей процес триває до тих пір, поки всередині шкури та на її поверхні не встановиться однаковий осмотичний тиск насиченого сольового розчину. Зменшена кількість вологи шкури, наявність солі в шкіряній тканині забезпечує консервуючий ефект.
Слід пам'ятати, що мікроорганізми в сольовому розчині не гинуть, вони лише призупиняють свій розвиток, і якщо сольовий розчин при зберіганні законсервованих шкур за будь-яких причин буде вимиватись з них, то це знову призведе до розвитку мікроорганізмів, а отже, і до псування сировини. У добре просолених шкурах мездра матового, сірого кольору, не водяниста, пружна, волосяний покрив вологий.
В південних районах країни з жарким кліматом в період з 1 березня по 1 жовтня та на відгінних пасовищах використовують консервування шкур сухосолінням. Процес соління при цьому такий же, як і при мокросолінні, але тривалість витримки сировини в штабелях та витрати солі скорочуються вдвічі.
Потім шкури сушать під навісом (влітку) або в опалюваних приміщеннях (взимку). Під навісом і в приміщенні їх навішують на дерев'яні жердини, звільнені від кори, по лінії хребта, мездрою назовні; обидві половинки шкури повинні бути симетричними. Сушити шкури на натягнутому дроті, заборах під прямими сонячними променями категорично забороняється, так як це може призвести до виникнення різних вад. Добре просушена шкура пружна, при згинанні не ламається, волосяний покрив сухий, мездра світло-сірого кольору.
На практиці застосовують і прісно-сухий метод консервування, але в основному для хутряної сировини цим методом консервують переважно шкури лошати, опойка та козлини. Він полягає в видаленні вологи із шкури. Сушать шкури так само, як і при сухосолінні. Перед вивішуванням на жердини їх ретельно обробляють, тобто очищують від жиру, прирізів м'яса та інших обвантажувачів. Знімають шкури з жердин тоді, коли висохнуть їх основні частини, не дочекавшись повного висихання голови, огузку та лап.
Такі шкури розстилають і розправляють пластом на стелажах для підсихання, спочатку волосяним покривом назовні, а потім перевертають на мездру для остаточного висихання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Первинна обробка шкур“ на сторінці 3. Приємного читання.
