Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

Технології побічної продукції тваринництва

У птахівництві найбільш об'ємною додатковою продукцією птахівничих підприємств є пташиний послід, стічні води та нехарчові продукти м'ясопереробних цехів. Лише від однієї середньої потужності птахофабрики (400,0 тис. курей-несучок або 6,0 млн. курчат-бройлерів) щорік посліду поступає в сховища понад 40,0 тис. тонн.

Неприйняття своєчасних заходів з їх ефективної переробки призводить до того, що великі об'єми такого вигляду органічних відходів накопичуються неподалік птахофабрик, а їх місця зберігання, часто несанкціоновані, перетворюються на потенційно небезпечні не лише джерела забруднення природного довкілля, але і як резервації для розповсюдження збудників інфекційних захворювань птиці.

Пташиний послід – найбільш концентроване і цінне органічне добриво, яке можна використовувати на любих ґрунтах і під всі сільськогосподарські культури. Із введенням сучасних птахофабрик вихід його щороку зростає. У практиці промислового птахівництва для якісної оцінки посліду використовують в основному наступні показники: відносну вологість і насипну масу, що визначає фізичний стан посліду (рідке, в'язке, сипке); вміст хімічних елементів, що характеризують якість посліду як сировини для отримання концентрованих органічних добрив або харчових добавок до раціону тварин.

У пташиному посліді виявлені в мікродозах наступні мікроелементи %: залізо – 0,01-0,04; магній – 0,019-0,044; марганець – 0,005-0,01; цинк – 0,004-0,056; мідь – 0,0025-0,0094. Фізичний стан посліду пов'язаний в першу чергу з його відносною вологістю. Вологість свіжого посліду курей і індик складає 78 %, качок і гусей – 83-85 %.

На птахофабриках існує переважно два способи утримання птиці – підстилковий і клітковий. Для підстилки використовують торф, подрібнену солому, потерть гречки, стрижні кукурудзи та інші вологоємкі матеріали. У середньому на день для однієї курки потрібно 10-15 г підстилки, для качок і гусей – 20-25 г (Розумна Р. А., 1981). Пташиний послід, одержаний на такій основі, найбільш цінний для землеробства. Проте на великих птахофабриках часто виникає проблема з постачанням необхідних наповнювачів, зростають транспортні витрати на завезення і вивезення підстилкового матеріалу. Тому останнім часом дедалі ширшого застосування набуває гідравлічний спосіб видалення пташиного посліду з пташників. За літературними даними, понад 60 % виходу всього посліду становить розведений пташиний послід вологістю 80-90 % і вище (Попов П. Д., 1983).

Виходячи з різних технологій утримання птиці розрізняють природний (нативний) послід вологістю 65-70%, напіврідкий – 70-90, рідкий – 91-95 і стічні води – понад 95% води. Поживна цінність пташиного посліду залежить від ступеня його розведення: чим більше води, тим нижча концентрація в ньому елементів живлення.

Отже, близько 73 % пташиного посліду в Україні одержують у вигляді безпідстилкового з різним ступенем розведення його водою. Найбільш цінним добривом є термічно висушений пташиний послід, який виготовляють на птахофабриках без розведення водою. Проте для його одержання необхідні значні капіталовкладення – будівництво критих майданчиків для зберігання і підсушування пташиного посліду, цеху з сушильним устаткуванням, складського приміщення для готової продукції, місткостей для зберігання палива – газу, мазуту (пічне паливо). Для одержання 1 т готового продукту необхідно мати 4 т вологого посліду і до 270 кг палива. Повільне впровадження термічного висушування пов'язане з високими енергетичними витратами.

Підстилковий послід характеризується добрими фізичними властивостями для транспортування і зберігання в польових буртах. Нативний безпідстилковий послід має незадовільні фізичні властивості, він не текучий і не сипкий, легко злипається, погано піддається транспортуванню і рівномірному внесенню. Найкращий спосіб поліпшення його властивостей – приготування компостів.

Напіврідкий і рідкий пташиний послід має добру текучість, що дає змогу механізувати всі процеси по його видаленню, зберіганню і внесенню. Проте додавання води збільшує транспортні витрати, вимагає додаткового будівництва прифермських і польових послідосховищ.

Стічні води одержують при ненормованих витратах води, але це невигідний вид добрива, тому що в ньому вміст поживних речовин зменшується в 3-4 рази і більше порівняно з вихідним послідом. Через відсутність послідосховищ рідкий пташиний послід та стічні води птахофабрик, не використані для удобрення, часто є джерелом забруднення навколишнього середовища – їх зливають у земляні траншеї, мі- кропониження, що призводить до тривалого відчуження земельних угідь й інфільтрації хімічних елементів у глибші шари ґрунту. Ось чому позитивне вирішення питання утилізації пташиного посліду можливе за умови впровадження індустріальних методів. Для цього насамперед необхідно побудувати прифермські і польові сховища посліду, криті майданчики тощо, щоб в них можна було 3-4 міс зберігати пташиний послід.

На відміну від інших органічних добрив пташиний послід в процесі зберігання має властивість інтенсивно втрачати азот та органічну речовину. Тільки протягом 2 міс вони становлять 40 %. а при тривалому зберіганні – і більше.

Компостування пташиного посліду вважається одним із кращих способів зберігання поживних речовин і надання йому задовільних фізичних властивостей. Компости можна готувати із підстилкового, без- підстилкового сирого, напіврідкого і рідкого посліду. Для цього його змішують або складають пошарово з одним із компонентів – торфом (30-50% загальної маси), соломою, тирсою і рослинними рештками.

Якщо немає можливості готувати компости. то для кращого зберігання в послід додають 5-15 % суперфосфату. При цьому втрати азоту зменшуються в 3-4 рази, підвищується ефективність добрив.

Стічні води птахофабрик компостуванню не підтягають, адже для величезної маси стоків: потрібні невиправдано великі транспортні витрати на перевезення торфу, при цьому погіршується і якість компосту. Пташиний послід як найбільш концентроване органічне добриво забезпечує. високу ефективність при внесенні під просапні культури.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я послід і стічні води птахівничих підприємств можуть бути чинником передачі більш ніж 100 збудників інфекційних і інвазійних хвороб, у тому числі зоонозів. До того ж самі органічні відходи можуть служити сприятливим середовищем для розвитку і тривалої виживаності патогенної мікрофлори. містити підвищену кількість важких металів, пестицидів, медикаментозних препаратів, радіоактивних речовин, насіння засмічуючих рослин та інших забруднень. Разом з тим у світовій та вітчизняній практиці сільськогосподарського виробництва всі види посліду використовуються в землеробстві, як органічне добриво для підвищення родючості ґрунтів з метою отримання високих врожаїв вирощуваних культур: картоплі, овочів, насіннєвих, садово-городніх, тепличних та ін.

Тому дуже важливо своєчасно й відповідно до вимог ветеринарного і екологічного нагляду здійснювати підготовку і переробку посліду для отримання якісного органічного добрив, безпечного в санітарному і екологічному відношенні, продукту. Основні ветеринарно-санітарні і екологічні вимоги по використанню посліду для виробництва органічних добрив повинні включати виконання в певній послідовності ряд наступних умов.

Сховища для посліду мають бути розташовані за межами загорож виробничих зон птахофабрик з підвітряного боку на височині, щоб виключити надходження поверхневих вод і опадів у послід. Всі споруди і будівельні елементи систем зберігання рідкого посліду мають бути виконані з гідроізоляцією, що виключає фільтрацію його у водоносні горизонти.

Територія споруд для зберігання посліду має бути огороджена, захищена багатолітніми зеленими насадженнями, упорядкована і мати проїзди та під'їзну дорогу з твердим покриттям шириною не менше 3,5 метра. Для карантинування посліду з підстилкою (при клітинному утриманні птиці) передбачають майданчики секційного типа з твердим покриттям.

У складі споруд має бути ємкість для карантинування посліду протягом не менш ніж 6 діб, необхідних для уточнення діагнозу в разі підозри на інфекційну хворобу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)
  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці