Лікувальні властивості підмору посилюються і збагачуються при поєднанні його з іншими продуктами бджільництва.
Воскова міль та її біологічні особливості. Упродовж багатомільйонної історії існування бджіл їх супроводжує шкідник – "золотий метелик". Таку назву він отримав у Древньому Єгипті, на Русі його називали "вогнівка". За ентомологічною класифікацією названо латинською мовою Galleria melonella, українська назва – велика воскова міль.
Воскова міль – це єдина комаха, яка харчується виключно продуктами бджільництва. На початку свого життя їсть мед і пергу, а коли підростає – стільники, в яких лишається хітиновий покрив, з якого вилупилися маленькі бджілки, утворюється прополіс, віск. Харчуючись такою корисною їжею, вона і сама стає корисною. Тому воскова міль належить до засобів апітерапії.
Про використання воскової молі в лікувальній практиці до нас дійшли відомості ще із XVII століття. Новий поштовх цьому напряму дав відомий російський учений Ілля Мечников. У 1859 році, шукаючи ефективні ліки від туберкульозу, він став вивчати традиції народної медицини і зацікавився восковою міллю. Чому нею? Бо мікобактерія туберкульозу, захищаючись, також робить навколо себе воскоподібну оболонку. Великий учений задався питанням: якщо воскова міль поїдає віск, то чи не зможуть ферменти цієї комахи, що містяться в настоянці, виготовленій з неї, розрихляти й руйнувати оболонку мікобактерій? Його логіка виявилася правильною. У настоянці з воскової молі міститься фермент цираза, який є єдиним ферментом, що розчинює воскоподібну оболонку мікобактерій туберкульозу. І лише воскова міль має його у складі своїх харчових залоз. Під час дослідження професор І.І. Мечников отримав позитивні результати у лікуванні хворих на туберкульоз. При цьому він встановив, що старші личинки, готові до заляльковування, зовсім не перетравлюють туберкульозних бацил. Тому для використання з лікувальною метою придатні тільки молоді особини, у період їхнього росту, довжиною не більше 10-15 мм. Його напрацювання були схвально сприйняті Академією медичних наук.
Наукові праці 1.1. Мечникова продовжили в Росії його учні – професор С.І. Метельников і видатний мікробіолог І.С Золотарьов, діяльність яких була перервана під час репресій в 1937 р. Інший дослідник С.А. Мухін, який закінчив Московський медичний інститут і страждав від хронічного туберкульозу легень, особисто лікувався спиртовим екстрактом личинок воскової молі. Його дослідження тривали понад ЗО років. На жаль, клінічні спостереження С.А. Мухіна стали відомі тільки в дев'яностих роках двадцятого століття.
Зважаючи на те, що сьогодні в У країні вирує епідемія туберкульозу і в багатьох випадках мікобактерії не реагують на лікування антибіотиками, настоянка воскової молі спроможна значно пришвидшити процес одужання, якщо її застосовувати в комплексному лікуванні.
Восковою міллю називають нічних метеликів, у яких гусінь живиться воском, пергою та залишками коконів лялечок бджіл. Існує два види молі – велика й мала. Довжина тільця метелика великої воскової молі – 15-20 мм, розмах крил – 30-35 мм. Передні крильця біля основи – попилясто-сірого кольору, далі – жовто-бурого, задні крильця – сіруватого кольору з кількома темними рисочками по краю, протилежному до основи; тіло – коричневого кольору. Метелик малої воскової молі дещо менший за розмірами. Крильця у нього мають рівномірне сріблясто-сіре забарвлення, голова жовта.
Дорослі комахи не харчуються. Вдень вони сидять нерухомо у темних місцях, а вночі літають і проникають у вулики. Нещодавні дослідження вчених виявили, що велика воскова міль вловлює звуки з частотою до 300 кГц. Це більше, ніж може будь-яке інше створіння, відоме науці. Незвичайний слух воскової молі був виявлений інженером- акустиком Джеймсом Віндвіллом з Університету Стратклайд і Ханною Моїр, біоакустиком з університету Лідс.
Слухова система даного виду молі досить проста. Вона складається з мембрани, яка пов'язана з чотирма рецепторними клітинами. Віндвілл і Моїр відтворили звуки, які могли б вловити комахи. За допомогою лазера вони вивчили слухові мембрани, а за допомогою електрода виміряли активність слухових нервів молі. Виявилося, що слух молі найкраще працює з частотою 80 кГц. Тим не менше, навіть при частоті в 300 кГц, а це найвища частота яку тестували вчені, мембрани ворушилися, і слухові нерви передавали сигнали.
Попередній рекорд слухової чутливості належав північноамериканському шовкопряду, який міг вловити звук з частотою до 150 кГц. Тим не менш, деякі кажани здатні виробляти звуки з частотою 212 кГц. Але велика воскова міль без особливих проблем впоратися з таким завданням.
Рис. 35. Цикл розвитку воскової молі: 1-7 – велика воскова міль: 1 – стільник, уражений міллю: 2 – гусінь: 3 – кокон: 4 – лялечка: 5 – метелик – самець: 6 – метелик – самка; 7 – яйця: 8-10 – мала воскова міль; 8 – гусінь; 9 – лялечки; 10 – метелик – самка
Метелик-самка живе до 26 днів і відкладає за цей час до 2-3 тис. яєць (велика) і до 400 (мала) на стільниках. З яєць через 8 днів вилуплюються дуже рухливі личинки (гусениці). Харчуються вони в основному воском, прокладаючи ходи в стільниках і затягуючи їх павутинням. Одна личинка з'їдає за своє життя 1,2 г стільника. При цьому гусениці часто ушкоджують личинки бджіл і вони гинуть. На ушкодженому гусінню стільнику можна спостерігати загиблих личинок бджіл цілими стрічками. Ушкоджений міллю розплід бджоли не печатають. Якщо витягнути таку лялечку з комірки, то можна відмітити пошкоджені знизу крила і ніжки та покрите "пряжею" черевце з випорожненнями личинок молі (чорні частки, схожі на порох). Дно комірок з ушкодженим розплодом продірявлено. У щілинах вуликів або під полотнами гусениці через 30 днів після виходу, обертаючись в лялечку, прядуть сіруваті сигароподібні кокони, з яких виходять дорослі комахи через 9 днів.
Воскова міль спричинює великий збиток пасікам: руйнує стільники та поїдає віск на складах і у вуликах, ушкоджує розплід, розповсюджує гнильцеві хвороби (рис. 36). За рік міль може дати три покоління. Повний цикл розвитку складає 47 днів. Зимують у вулику лише личинки.. Якщо вашою метою є врятувати пасіку і врожай меду, тоді необхідно запровадити боротьбу проти шкідника.
Рис. 36. Виймання личинок воскової молі із стільників
Фармакологічна і терапевтична цінність екстракту великої воскової молі.
Препарат містить значну кількість вільних амінокислот, моно- і дисахаридів, нуклеотидні основи та їх похідні, жирні кислоти, біологічно важливі мікроелементи (дуже багато цинку і магнію). У ньому присутні біологічно активні речовини, вироблені бджолами, а також компоненти, що стимулюють ріст і розвиток клітин. Препарат дуже активний і малотоксичний, стабільний при зберіганні і не дає небажаних побічних ефектів, як це часто спостерігається при вживанні багатьох фармако- та хіміопрепаратів.
Личинки воскової молі успішно застосовуються для створення кремів і настоянок. Також їх використовують з метою позбавлення від будь-яких серцевих хвороб. В пульмонології вони застосовуються для лікування туберкульозу або бронхіту. За допомогою засобу на основі личинок успішно заживають рани та опіки, рубців при цьому практично не залишається.
Настоянка воскової молі. Як доводять результати досліджень сучасних учених, цей засіб сприяє лікуванню багатьох захворювань. Наприклад, її можна використовувати у разі запалення дихальної системи (пневмонія, бронхіт, хронічний трахеїт та ін.); для підвищення імунітету як на клітинному, так і на гуморальному рівні; поліпшення кровообігу, і загального, і мозкового, тому є корисною у лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, стенокардію, інфаркт міокарда (швидко епітелізуються післяінфарктні рубці), інсульт та інші захворювання серцево-судинної системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами“ на сторінці 3. Приємного читання.
