Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

Технології побічної продукції тваринництва

Рис. 30. Схема установки для збирання харчової крові

1 – мірний резервуар; 2 – порожнистий ніж; ? – шланг; 4 – фляга; 5 – вакуум-насос; 6 – електродвигун; 7 – плита; 8 – резервуар; 9 – фільтр; 10 – вакуумметр

Санітарні пилюги до збору крові. Все обладнання, інвентар та апаратура, що використовується при зборі і первинній обробці крові повинні відповідати вимогам діючих санітарних правил і технологічних інструкцій. Зокрема, для збору і обробки харчової крові необхідні: порожнисті ножі (для знекровлення великої рогатої худоби) або електроніж із нержавіючої сталі (для знекровлення свиней); фляги, бідони із лудженого заліза місткістю 15-30 л з герметичною кришкою: дефібринатор – закритий бак із білого металу, обладнаний лопастями: збірник дефібринованої крові – закритий механічний бак. луджений всередині; фільтр; сепаратор; пастеризатор та ін.

Основні етапи обробки крові. Зібрану кров в залежності від подальшого використання стабілізують, дефібринують, сепарують, консервують. освітлюють, коагулюють.

Стабілізація. Стабілізують кров для затримання її згортання протягом 1-2 діб. Це найбільш прогресивний спосіб первинної обробки крові. Стабілізація обов'язково для подальшого розподілу крові на фракції та отримання світлої плазми. При цьому для стабілізації найбільш економно застосовувати розчин тринатрійпірофосфату. Кров, що використовується в натуральному вигляді для ковбасного виробництва, можна стабілізувати кухонною сіллю 2,5-3,0% до її маси або насиченим розчином солі (80-90 мл на 1 л крові). Не стабілізують сіллю кров, призначену для сепарування, бо це викликає гемоліз.

Для стабілізації невеликих кількостей кров розроблений спосіб із застосуванням іонообмінних смол. Сутність цього методу полягає в тому, що іонообмінна смола (катіон) адсорбує іони кальцію крові. При їхній відсутності тромбін не утворюється, фібриноген не згортається. Перевага цього методу в тому, що в кров не вводяться хімічні речовини – стабілізатори.

Для стабілізації харчової крові використовують наступні стабілізатори: пірофосфату високомолекулярні полімери фосфорних кислот у поєднанні зі сполуками натрію, літію, амонію, лужні фосфати.

Дефібринування. За відсутності стабілізаторів крові або у випадку особливої виробничої необхідності застосовують процес дефібринування. Але при цьому видаляється 0,1-0,6% білка – фібрину і багато формених елементів.

Дефібринують кров вручну або в спеціальному апараті дефібринаторі. Ручний спосіб застосовується лише за відсутності механічних приладів. Свіжозібрану кров енергійно перемішують дерев'яним веслом протягом 3-5 хв. до повного виділення фібрину у вигляді ниток, що намотуються на весло. Фібрин відділяють від крові проціджуванням крізь металеве сито. При ручному способі дефібринування крові гемоліз не настає, що важливо у випадках використання її при виробленні світлих харчових продуктів.

Принцип роботи дефібринатора той же. Він складається з бочка зі спускним клапаном і розташованої в ньому дискової мішалки з похилою віссю обертання з насадженими лопастями, бокові краї якої загнуті в протилежні сторони. Продуктивність дефібринатора 300-350 кг/год. Дефібриновану кров з бачка крізь решітку спускного крана заливають через марлю в бідон. Фібрин, що залишився на решітці, вивантажують з бачка і передають на вироблення кормових продуктів. Бідони з кров'ю нумерують відповідно нумерації тварин, від яких вона отримана. В бідонах кров витримують до отримання заключения ветеринарного лікаря.

Вихід харчової крові складає близько 3,3% від маси м'яса.

Сепарування. Сепарування стабілізованої (дефібринованої) крові дає можливість поділити кров на фракції: плазму (сироватку) і формені елементи. Сепарувати її можна відразу ж після збору або охолодження. Принцип сепарування полягає в розподілі різних за питомою масою фракцій крові під впливом відцентрової сили, що виникає в результаті обертання барабана сепаратора. Частота обертання не повинна перевищувати величини, що створює тиск на стінку барабана 1,5 мПа/см2 – при більш високому тиску відбувається гемоліз. Однак недотримання певних правил сепарування призводить до гемолізу: затримка переробка крові, збільшення частоти обертання барабану, забруднення або зволоження міжтарілкового простору барабана, перекачування крові насосом, а не стислим повітрям, надмірне перемішування крові, нерівномірна подача крові у сепаратор та підвищена температура крові (понад 25-35°С).

При сепаруванні плазма крові повинна мати солом'яно-жовтий колір, pH 7,8-8,4, титр кишкової паличка не нижче 0,1.

Плазму не пізніше ніж 1 годину після отримання необхідно направляти на переробку. Допускається тимчасове зберігання не більше 8 годин у приміщенні при температурі +4°С.

Консервування. Кров та її фракції – сприятливе середовище для розвитку мікроорганізмів, бо вони містять достатню кількість вологи і білкових речовин. Період переробки крові після збору обмежений, зазвичай не перевищує 14 годин при +15°С. У випадку не повної її переробки в означений термін вона повинна бути законсервована 2,5- 3% розчином кухонної солі, що дасть можливість продовжити термін зберігання до 48 годин при +4°С.

Харчову кров консервують також не токсичними речовинами. Надійний консервант – метабісульфат натрію. Кров, оброблену 1% розчином метабісульфату натрію, зберігають протягом 28 днів при +2°С, з підвищенням температури у приміщенні термін зберігання скорочується.

Формені елементи при направленні на сушіння консервують 1% розчином аміаку, якість їх зберігається 7-10 діб.

Для більш тривалого зберігання плазму і сироватку заморожують.

Заморожування. Одним із найбільш досконалих методів консервування, що забезпечує тривале зберігання продукту, є заморожування. Необхідність заморожування крові та її фракцій зумовлена сезонністю забою худоби. Однак при цьому виникають додаткові втрати маси продукту (до 1%) і знижується її якість.

В той же час, у порівнянні з іншими методами консервування, заморожування один з найбільш дешевих методів тривалого збереження властивостей крові та її фракцій. Кров доцільно заморожувати у морозильних агрегатах, використання яких дозволяє створити безперервну систему збору і переробки крові, механізувати і автоматизувати весь процес.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів
  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці