Розділ «1.5. АНАЛІЗ І СТАН РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ»

1.5.1. Механізм насичення ринку продовольства

У теорії товарного господарства питання про ринковий механізм є одним з основним. Ринковий механізм розглядається як форма організації господарства, за якої споживачі та виробники взаємодіють і вирішують власні економічні потреби.

Ринковий механізм розглядається як сукупність взаємопов'язаних економічних законів, елементів, що утворюють спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи; це механізм формування цін і розподілу ресурсів, взаємодії продавців і покупців товару, збалансування попиту і пропозиції матеріальних благ і послуг, механізм стимулювання науково-технічного прогресу, забезпечення пріоритету споживача.

До основних функцій ринкового механізм належать: інтеграційна, інформаційна, регулююча, стимулююча і захисна.

Інтеграційна функція через ринок (обмін) дозволяє здійснити зв'язок між виробництвом і споживачем, поєднуючи економічно відокремлених виробників і споживачів (продавців і покупців). Отже, ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків усіх суб'єктів господарювання.

Інформаційна функція поширює знання, необхідні для усіх суб'єктів ринку.

Регулююча функція випливає із взаємодії попиту, ціни, пропозиції та конкуренції. Сучасна економіка - це чисельні потоки масивів товарів, що переміщуються назустріч один одному з найвіддаленіших точок національних господарств світової системи. Разом з тим, ділова активність суб'єктів господарювання не потребує безпосереднього коригування з боку централізованих управлінських структур. Ринок безпосередньо поєднує виробників і споживачів матеріальних благ і послуг.

Стимулююча функція заохочує виробників до збільшення (чи навпаки) обсягів власного виробництва, а споживачів - до споживання пропонованих товарів чи послуг.

Захисна функція забезпечує пріоритет споживача у стосунках виробник - споживач.

Механізм ринкової рівноваги - це механізм наближення до досконалості, яка ніколи не може бути досягнутою. Ринок стихійно, через диспропорції, регулює кількість товарів не лише однієї галузі, але і між галузями, сприяє перерозподілу праці та засобів виробництва між ними. З цих позицій ринок є відпрацьованим механізмом для неусвідомленої координації, саморегулювання господарської діяльності виробників.

Ринковий механізм є стимулом розвитку науково-технічного та суспільного прогресу, завдяки чому відбувається інноваційний розвиток суб'єктів господарювання.

Стосовно формування національного продовольчого ринку під терміном "механізм" потрібно розуміти сукупність елементів організаційно-економічного впливу на розвиток продовольчого ринку, формування його товарних ресурсів.

Світова економічна теорія виділяє наступні типи ринків: споживчий, центральною ланкою якого є ринок продовольства; засобів виробництва, праці, капіталу та фінансово - кредитних ресурсів тощо. Кожний з них має певну структуру зі своїми функціями, внутрішніми та зовнішніми зв'язками, відтворювальними особливостями функціонування та специфічними ринкоутворюючими чинниками. Усі типи ринку щільно взаємопов'язані, мають власні пріоритети розвитку та спеціалізації, умови формування і функціонування. Переважна більшість дослідників визначає ринок споживчих товарів у системі ринків пріоритетним, оскільки його безпосередньою метою є забезпечення споживачів різноманітними споживчими товарами, формування певного рівня життя.

У системі виробничих відносин перерозподільчі функції віддзеркалюються у товарному обігу, матеріальною основою якого є споживчий ринок, що оптимізує забезпечення населення товарами у раціональних обсягах та структурі. Але міра забезпеченості населення споживчими товарами залежить від рівня розвитку продуктивних сил: чим вищий рівень їх розвитку, за усіх інших рівних умов, тим вищий і рівень добробуту людей. Взаємозв'язок виробництва та споживання - беззаперечний: виробництво є фундаментом споживання, а останнє - метою виробництва.

Організаційні аспекти функціонування агропродовольчого ринку потребують дослідження явищ та процесів просування сільськогосподарської сировини, готового продовольства від виробника до кінцевого споживача, які у сукупності являють собою систему ринку. Крім операторів ринку така система органічно поєднує податкове та митне регулювання, міжнародні економічні відносини, політику соціального захисту та охорони здоров'я населення, формування законодавчо-нормативно бази тощо.

Слід зауважити, що у загальній категорії "ринок" сукупність організаційних аспектів є різною для різних видів сільськогосподарської сировини та продовольства. Тут існує низка невирішених проблем.

У структурі суб'єктів регіонального продовольчого ринку важливу роль відіграють підприємства - переробники аграрної сировини, елеватори тощо.

Розвиток продовольчого ринку в Україні у контексті світового агропродовольчого ринку визначається умовами і чинниками (у першу чергу ґрунтово - кліматичними умовами), які у сукупності дають змогу виробляти ті продукти харчування, що є визначальними для європейських держав. Зазначене потенційно дає змогу Україні посісти вагоме місце у Європі як потужного постачальника на ринок агропродовольчих ресурсів, і у першу чергу - серед країн - виробників зерна.

Кожний регіон має власну специфіку організації товарних ринків, що безумовно впливає на товарообіг та розміщення мережі підприємств збуту та громадського харчування.