Розділ «1.5. АНАЛІЗ І СТАН РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ»

У регіонах передбачено визначити обсяги закупок зерна відносно регіональних потреб, виходячи з балансів зерна, фінансових можливостей регіонів та мінімальних потреб підтримки споживчого ринку, організувати заставні закупки зерна з використанням коштів місцевих бюджетів та кредитних ресурсів.

На ДАК "Хліб України" покладено функції із закупівлі до державних ресурсів продовольчого зерна і сортового насіння, їй дозволено здійснювати комерційну діяльність відносно зерна, продуктів його переробки та незернової сировини щодо державних, регіональних та інших потреб.

Важливим сектором продовольчого ринку України є ринок цукру.

Технологічні схеми переробки цукрових буряків і виробництва цукру на заводах України не мають істотних відмінностей від європейських, хоча поступаються їм за рівнем технічних рішень та автоматизації виробництва.

В Україні залишається вкрай недосконалим механізм взаєморозрахунків між бурякосіючими підприємствами та цукровими заводами, що не сприяє поліпшенню умов функціонування бурякосіючих підприємств, а цукрові заводи іноді призводить до банкрутства.

Нині цукробуряковий продовольчий комплекс відійшов від централізованого управління виробництвом продукції, лібералізовано ціни на цукор. А це означає, що галузь перебуває в умовах нерегульованого, стихійного, руйнівного ринку. Проблеми бурякоцукрового продуктового комплексу значною мірою породжені загальноекономічною кризою, посиленням низки негативних суб'єктивних чинників, зокрема таких, як збереження адміністративно-розподільних методів у регулюванні економічних процесів, відсутність ринкового досвіду управлінських кадрів, чіткої експортної політики.

Отже, обсяги реалізації цукрових буряків у 2005 р. порівняно з 2000 р. значно зменшилися, а в окремих областях ця тенденція має суттєві коливання, що вплинуло і на виробництво цукру-піску.

Резерви забезпечення конкурентоспроможності цукробурякового комплексу полягають у підвищенні врожайності, на основі захисту посівів від хвороб, шкідників та бур'янів, оптимізації сировинної зони цукрових заводів, підвищенні цукристості сировини, технічному переозброєнні цукропереробної галузі.

Отже, кількість цукрових заводів на території України практично залишається однаковою. Урожайність цукрових буряків в аналізований період підвищилася з 147 до 197 ц/га (на 34 %). Значно знизилася цукристість. Зазначимо, що показники Полтавської області значно поступаються показникам Західної Європи та СІЛА.

Порушення паритету цін аграрної і промислової продукції, втрата ринків збуту цукру країн, низька купівельна спроможність населення України, вимушений перехід сільського господарства на давальницькі умови переробки сировини призвели до видимості надвиробництва цукру.

Переробка цукрових буряків на давальницьких умовах не вигідна цукровим заводам і виробникам сировини. За відсутності власних коштів у заводів, державних пільгових кредитів, переробка цукрових буряків за давальницькою схемою дозволяє заводам працювати, а виробникам сировини на мінімальному рівні самоза-безпечитися матеріально-технічними ресурсами.

Поштовхом позитивних зрушень у виробництві найважливіших видів сільськогосподарської продукції виявився попит на них зовнішнього ринку Наприклад, це дозволило підняти ціни на насіння соняшника до світового рівня, забезпечило прибутковість його виробництва. Українським виробникам вдалося підвищити пропозицію і задовольнити попит завдяки традиційній порівняльній перевазі виробництва насіння соняшнику в Україні, усуненню державного контролю, що сприяло вільному розвитку ринкових відносин. В Україні діє 17 підприємств із переробки насіння соняшнику, переважна частина їх приватизована, що певною мірою зашкодило їх ефективному функціонуванню.

Зміни цін на продукцію аграрного сектору, у тому числі на цукрові буряки та олійні культури, характеризуються позитивними зрушеннями.

Бартерні відносини між виробниками та торгівельними організаціями залишаються широко використовуваним каналом розподілу, але поступово зменшуються.

Рівень цін на ринку аграрної продукції України переважно залежить від каналів реалізації, найсприятливішим щодо виробників є бартерні угоди.

Експорт у країни СНД, насамперед Росію, зараз ускладнений введенням податку на додану вартість імпортних товарів із України і посиленням конкуренції на російському ринку.

За останні 8-10 років структура реалізації продукції рослинництва перетворилася з одноканальної у багатоканальну. При цьому є позитивні і негативні зміни. До негативних слід віднести реалізацію за бартером та населенню в рахунок оплати праці; позитивних - зростання продажу продукції на ринку.

Практика останніх років переконливо свідчить, що регулювання ринку продовольства монетарно-фіскальними методами на макроекономічному рівні не забезпечило повнокровного функціонування підприємств аграрного сектору.

Особливістю організованого аграрного ринку є те, що його неможливо освоїти в окремому регіоні. Загальні принципи і єдині підходи повинні втілюватися у життя одночасно у межах національного ринку і на чіткій нормативно-законодавчій основі.

1.5.3. Ринкові відносини в аграрному виробництві України