Розділ «1.5. АНАЛІЗ І СТАН РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ»

Кризовий соціально-економічний стан аграрної сфери України значною мірою зумовлений послабленням фінансового забезпечення товаровиробників, втратою державної підтримки оновлення матеріально-технічної бази; поглибленням диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію; втратою значних сегментів внутрішнього ринку продовольства, зниженням платоспроможності основної маси населення.

Становлення аграрного ринку України започатковано на початку 1995 р. з прийняттям Указу Президента України "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" (18 січня 1995 р.).

Завдяки біржовій торгівлі, насамперед у сфері державних закупівель зерна, вже у 1995 р. ситуація стабілізувалася. Ціни на зерно майже подвоїлися, наростання диспаритету зупинилося.

Однак, у 2001 р. знову виявилися серйозні недоліки аграрного ринку і, зокрема, втрати від тіньових схем продажу продукції.

Відсутність скоординованих дій владних структур на ринку зерна та її наслідки підтверджуються кредитуванням. Так, у 2001 р. аграрний сектор отримав понад 5 млрд. грн. кредитів.

Недоліком функціонування ринку зерна є нерозвиненість транспортної інфраструктури, висока вартість перевезень та зберігання, операційних витрат експортерів низької зернопропускної спроможності морських портів та припортових елеваторів, швидкості навантаження зерна на судна. Все це знижує експортні можливості зернового ринку та ціни сільгоспвиробників.

Часто грубо порушуються загальноприйняті правила і ринкові форми цивілізованого збуту продукції. Основна маса продукції в Україні продається на позабіржовому ринку і з крупними втратами виробників.

В агарному секторі ще не навчилися реагувати на кон'юнктуру світового ринку. Так, у 2001 р. різко зріс попит на фуражне зерно, внаслідок чого змінилося співвідношення обсягів продажу і цін на продовольче і фуражне зерно. Європейський Союз практично зняв ввізне мито на фуражну пшеницю та вдвічі знизив на ячмінь і жито. Такі зміни вигідні Україні, але національне зернове виробництво до них виявилося не готовим.

Державна політика у сфері агропродовольчого ринку має бути спрямованою на перманентне формування ринкової культури збуту продукції сільськогосподарських виробників.

На ринку мобілізація зазначених процесів буде залежати від того, наскільки активно і масштабно спрямовуватимуться товаропотоки аграрної продукції.

Несприятлива економічна ситуація посилюється нестабільністю політичної ситуації, конфронтацією різних суспільних рухів та партій. Цим визначається потреба перманентного удосконалення законодавства та вжиття невідкладних антикризових заходів у сфері сільськогосподарського виробництва, його адаптації до умов ринкової економіки. Серед таких заходів чільне місце займає проект "Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села України на 1999-2010 роки".

Програма базується на низці Указів Президента України. Нажать, проект програми так і не був реалізований, що позбавляє можливості будувати цивілізований агропродовольчий ринок через відсутність комплексу правового забезпечення.

Формування та раціональне використання економічного потенціалу в аграрному виробництві відбувається під впливом системи чинників, серед яких найважливішим є науково обґрунтована політика забезпечення конкурентоспроможності виробників.

Сучасні методи планування та прогнозування дають змогу владі як на рівні держави, так і на рівні регіонів впроваджувати багатогранну політику, яка забезпечує стійкий економічний розвиток.

Система функціонування агропродовольчого ринку в Україні сьогодні відсутня. У системі слід передбачити, на основі чого формується виробництво аграрної продукції (традиції, попит населення, історичні вимоги до харчування), що складає образ виробництва, який, у свою чергу, впливає на рівень харчування. Є непоодинокі приклади: так, Львівська область зберегла обсяги виробництва молока завдяки тому, що 32 % сільськогосподарських земель області - це природні кормові угіддя. Тому і раціон харчування населення в області - переважно молочний, оскільки високі продуктивні результати молочного скотарства - це стиль Європи (як західної, так і східної).

Економічний потенціал аграрного виробництва є результатом відповідного науково-технічного розвитку; він виступає базовою передумовою для подальшого ефективного розвитку у ланцюжку держава - регіон -підприємство.

Основні ознаки несприятливого економічного стану аграрних підприємств, з нашої точки зору, є наслідком загальної кризи економіки, а саме: податкова заборгованість, значні взаємні борги підприємств, несвоєчасна виплата заробітної плати, низька купівельна спроможність. Тому поряд з економічними заходами важливого значення набувають нормативно-законодавча база, етичні норми, традиції господарювання тощо.

Продовольча безпека як важлива складова національної безпеки у концепції розвитку агропродовольчого виробництва має визначати мінімально необхідний рівень виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування, підтримка якого повинна стати державним пріоритетом.

З метою виявлення власних джерел фінансування та залучення іноземних інвестицій суб'єкти господарювання аграрної сфери мають активізувати пошук партнерів у ближньому та дальньому зарубіжжі. Але для цього з боку Уряду України необхідне чітке і далекоглядне формування тарифно-податкової політики, підтримки стабільної економічної ситуації, яка і стимулюватиме цей пошук.

У становленні ринкової економіки у сфері виробничо-комерційної діяльності аграрних підприємств важливішого значення набувають: