Розділ «2.3. РИНОК І РЕСУРСИ ТОВАРІВ ЛІСОВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ, ПОЛІГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ»

2.3.1. Ринок і ресурси деревопереробного виробництва (фанера, меблі, будівельні матеріали з деревної сировини)

В останні роки в більшості країн світу спостерігається динамічний розвиток лісопромислового комплексу.

Значну роль ліс відіграє в охороні навколишнього середовища й в оздоровленні повітряного басейну. Тому постійна увага приділяється відновленню лісів в зонах промислових розробок, а також розведенню в заповідних і водоохоронних зонах.

Однією з причин глибокої економічної, науково-технічної і соціальної кризи в лісопромисловому комплексі України можна вважати практичну відсутність науково обґрунтованої національної лісової політики і стратегії, що визначає напрямок розвитку лісопромислового виробництва в перехідний період у той час, як стратегія розвитку будь-якого виробництва є одним з обов'язкових компонентів його економічної безпеки.

Необхідно відзначити, що в таких розвинутих лісопромислових країнах світу, як США, Канада, Швеція і Фінляндія існують національні Програми Стратегії розвитку лісового сектора на 10-20 і навіть 50 років. Світовий досвід підтверджує, що, не маючи довгострокової стратегії, що враховує національні особливості, неможливо досягнути стійкого економічного росту.

Однак основним фактором перспективного збільшення обсягів лісозаготівель є ріст попиту на лісові товари: пиломатеріали, фанеру, целюлозу, папір та картон. Найбільш високими темпами в найближчій перспективі необхідно розвивати виробництва з глибокою хімічною і хіміко-механічною переробкою деревини, що дозволить використовувати значні обсяги низькоякісної деревини та дерев'яних відходів.

Лісопромисловий комплекс займає усе більш важливе місце в економіці таких розвинутих країн, як США, Німеччина, Китай, Японія, Франція, Канада, Швеція, Фінляндія, Італія, Австрія й ін. У світовому лісопромисловому виробництві відбувається постійний процес спеціалізації окремих країн на випуск тієї чи іншої продукції на високому якісному рівні, що дозволяє цим країнам монополізувати виробництво окремих видів лісоматеріалів, напівфабрикатів і готових виробів. Тому між країнами, навіть з високо розвинутим лісопромисловим виробництвом, неминуче відбувається постійний міждержавний обмін (експорт чи імпорт).

У 2009 році загальна площа лісів України досягла 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га.

Лісистість (відношення площі лісів до загальної площі) території України становить 15,7 %. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини - в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд кбм. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4 кбм на 1 гектара і коливається від 5 кбм в Карпатах до 2,5 кбм у Степовій зоні.

Головні види деревини, що заготовляють на території України подано в табл. 2.3.1.

Таблиця 2.3.1

ГОЛОВНІ ВИДИ ДЕРЕВИНИ, ЩО ЗАГОТОВЛЯЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ

Закінчення табл. 2.3.1

Деревостій з перевагою коштовних деревних порід займають 88,6 % покритою лісовою рослинністю площі. З них сосна - 33,6 % (переважає сосна звичайна - Pinus silvestris L), дуб - 24,4 % (переважає дуб звичайний -(Quercus robur L), бук звичайний (Fagus silvatika L.) - 7,4 %. Експлуатаційні ліси 2 -ї групи (комерційні) займають 40,7 % покритою лісовою рослинністю площі.

Деревообробна промисловість. На кінець 80-х років споживання деревини в Україні досягло 36-38 млн куб. м. Більш 60 % продукції імпортувалося, в основному з Росії; планові постачання її призупинилися на початку 90-х років. Потреби внутрішнього ринку в деревині і виробах з її всередині 90-х років знизилися до 15 млн куб. м.

Лісопромисловий комплекс (лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість) пережив глибоку кризу, обумовлена розформуванням Мінліспрому України, зміною власності, утратою постачань дешевої деревини і традиційного ринку збуту, стрімким зростанням цін на енергетичні ресурси й інфляцією, відсутністю належних інвестицій. Більшість підприємств значно скоротило обсяги продукції, що випускається, фактично ставши банкрутами. При цьому в Україні помітно знизилися обсяги виробництва основних видів продукції. Питома вага лісопромислового комплексу в загальному ВВП промисловості країни скоротився з 2,9 % у 1990 році до 1,7 % у 1998 і збільшився до 2,4 % у 2000 році. Фізично і морально застаріло устаткування.

Пік кризи довівся на 1996-1997 роки. Знизилися обсяги вивозу деревини, виробництва деревного шпону, ДВП і ДСП, паркету, столярних виробів і інших видів продукції. Скорочення інвестицій у галузь привело до погіршення основних техніко-економічних показників - рентабельність продукції в 1999 році знизилася до 6,6 %.

Особливу гостроту проблема охорони лісів і використання лісових ресурсів набула в Карпатському регіоні, насамперед у Закарпатській області. Це зумовлено наявністю в цьому регіоні великих запасів лісових сировинних ресурсів, що веде положення лісового сектора в структурі економіки регіону, значними соціальними й екологічними наслідками від деградації останнього. Починаючи з 1997 року відбувається нарощування виробництва в деревообробній промисловості по основних видах продукції. Темпи розвитку стали одними з найвищих серед галузей промисловості. Джерела фінансування - внутрішні й іноземні інвестиції, надходження від експорту продукції. За станом на 2001 рік у країні нараховувалося 3653 підприємств і юридичних осіб, що займаються переробкою деревини і виробництвом виробів з її, з наступним розподілом за формою власності: державна - 3,7 %; комунальна - 0,2 %; приватна - 9,1 %; колективна - 82,4 % (у тому числі акціонерних товариств - 24,8 %); міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав - 4,6 %. З'являються спільні підприємства, на окремих підприємствах впроваджуються сучасні технології глибокої обробки і переробки деревини. Однак ці зміни стосуються незначної частини великих підприємств і значно збільшилося кількості невеликих компаній, підприємства колишнього Мінліспрома фактично розорені. Необхідні істотні інвестиції в розвиток галузі.

Експорт лісоматеріалів. Диспаритет цін на деревину і вироби з її на внутрішньому і зовнішньому ринках став основною причиною пильної уваги державних підприємств, приватних компаній і окремих осіб до експорту лісопродукції. За ступенем важливості деревина займає четверте місце серед природних ресурсів після нафти і газу. За роки становлення державності в Україні вона перетворилася з імпортера в експортера деревини і продукції з неї.