Розділ «28. Поняття про страховий ринок, умови його формування розвитку»

Взаємодія сторін що до укладання страхових угод і досягнень результативності страхових операцій відбувається на страховому ринку.

Об'єктивною передумовою існування страхового ринку є наявність користувачів (замовників) страхової послуги, мають безпосередній страхової інтерес і виконавців, здатних задовольнити їхні потреби.

Страховий ринок - то окрема система організації страхових відносин, коли відбувається купівля-продаж страхових послуг як товару, формуються пропонування й попит ними. Отже, характерні ознаки страхових відносин такі:

а) сплата грошової суми в разі настання певних подій;

б) випадковість наступу цих подій;

в) наявність інтересу (майнового чи немайнового) одного з учасників відносин, захист якого і забезпечується сплатою зазначеної грошової суми;

г) платність послуги з надання захисту;

д) наявність спеціально формованих грошових фондів, коштом яких і забезпечується захист.

Страховий ринок - це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.

В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з використанням різних форм власності, та механізму державного регулювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господарської діяльності в захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.

Інтерес у створенні адекватного розвинутим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка зацікавлена у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються впровадженням в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негативний влив справляють:

- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

- неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

- високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінних паперів як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

- неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.