Розділ III. Грошово-кредитна статистика

Важливу роль у створенні грошової системи в Україні відіграв Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р., яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню, яка забезпечила економіку національною валютою65. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 і 100 гривень.

Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений у розділах IV і V Закону України "Про Національний банк України". За НБУ закріплено монопольне право здійснення емісії національної валюти та організація її обігу. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, а й вилучення їх з обігу66.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Банкноти і монети, випущені НБУ, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

Важливу роль у становленні правової основи взаємовідносин між суб'єктами господарювання і банками з приводу функціонування банківських рахунків та порядку переказу грошей відіграє Закон України від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні". В цьому законі визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України.

Усіх суб'єктів грошового обігу можна згрупувати у такі чотири великі групи:

- суб'єкти господарювання, які забезпечують створення та реалізацію валовою національного продукту;

- домашні господарства, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами (робочою силою, засобами виробництва, які перебувають у приватній власності та ін.) і є кінцевими його споживачами;

- державні структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, впливаючи на реалізацію та споживання останнього;

- фінансові посередники, які можуть діяти на фінансовому ринку від власного імені та власним коштом (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Кожен економічний суб'єкт бере участь у грошовому обігу двояко — як одержувач певних грошових доходів і як особа, яка витрачає одержані доходи.

Грошовий обіг відбувається в безготівковій та готівковій формах.

У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Цей рух обслуговують банкноти (паперові гроші) та розмінні монети.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються або шляхом переказу з одного рахунку на інший, або шляхом проведення взаємозаліків зустрічних вимог, не виходячи за межі банківської системи.

За характером платежів у складі сукупного грошового обігу розрізняють товарний платіжний обіг та нетоварний платіжний обіг. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Грошово-кредитна статистика — це сукупність даних про вимоги та зобов'язання сектору фінансових корпорацій та його підсекторів щодо інших секторів економіки країни та нерезидентів. Це одна з чотирьох систем макроекономічної статистики, крім статистики національних рахунків, статистики державних фінансів та статистики зовнішньоекономічної діяльності і міжнародних фінансів.

Грошово-кредитна статистика України включає дані про запаси фінансових та нефінансових активів і пасивів НБУ та банків, що створені та діють на території України. Наразі грошово-кредитною статистикою в Україні охоплюється 100 процентів банків (крім банків, що знаходяться в режимі ліквідації) та не охоплюються інші фінансові корпорації, такі як страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії. Відповідальним за складання грошово-кредитної статистики є НБУ відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Джерелом даних для складання грошово-кредитної статистики в Україні є статистична звітність комерційних банків і НБУ.

Грошово-кредитна статистика складається та розповсюджується на щомісячній основі. Дані грошово-кредитної статистики сприяють розробленню грошово-кредитної політики та контролю за її проведенням, утворюють статистичну основу для макроекономічного аналізу та програмування, для оцінювання стабільності фінансового сектору, а також є необхідною інформацією для широкого кола користувачів — органів влади, резидентів і нерезидентів, що проводять операції з фінансовими корпораціями країни.

Грошово-кредитна статистика складається відповідно до міжнародних стандартів, викладених у Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики (МВФ, 2000 р.). Методологія складання грошово-кредитної статистики узгоджується з вимогами СНР (1993 р.), Керівництва з платіжного балансу, Керівництва зі статистики державних фінансів, інших офіційних видань МВФ та інших міжнародних організацій.