Для подібних злочинців характерним є "безжалісне" Его (Я), абсолютно замкнена на собі психіка, для якої існування інших людей є чимось нереальним. Вони, за висловом Колінза Вілсона, чинять з іншою людською істотою так, "ніби то дешевий інструмент, який можна відразу викинути після використання як одноразовий носовик" [13, 254]. Ці риси цілком підтверджують описи своїх психічних станів, які на слідстві давав Чикатило (мовою оригіналу): "ничего с собой поделать не мог"; "это доставляло неизъяснимое удовольствие"; "чувствовал, что если сейчас не нападу, то потеряю сознание"; "не могу сказать, с какой целью я это делал, но стоны, крики, агония давали мне разрядку и какое-то наслаждение"; "ничего с собой сделать не мог. Одну девушку, которую я повел лесом, я искромсал ножом. Меня всего трясло, произошло семяизвержение"; "при виде крови начинал бить озноб, весь трясся, совершал беспорядочные движения"; "я не обращал внимания на крики и стоны, не думал и о том, что меня могут поймать, и действовал как "заведенный"; "резал, колол, бил не только жертву, но и ее одежду, деревья, кусты, траву; срывал и ломал ветки, разбрасывал части тела, иногда долго их носил по лесу и только потом закапывал" [14, 344]. Отже, з точки зору теорії управління, подібні злочини породжуються дисгармонією між підсистемою організму і підсистемою особистості у структурі злочинної дії. Автоматично це блокує всі інші (більш високі) чинники контролю, бо вони мають сенс лише як складові особистості, індивідуальної свідомості.
Сучасні американські кримінолога М. Готгфредсон і Т. Герші запропонували власну загальну теорію злочину, яка відстоює погляд на злочинність як недоліки саморегуляції певних прошарків населення. Вони заперечують, що злочин сприяє кращій соціальній адаптації і може бути надійною формою зайнятості. Вони ставлять під сумнів раціональні аспекти злочину і дивляться на нього як на миттєву втрату розуму, "зрив", емоційну й ірраціональну дію. Американські кримінологи бачать у злочині проблему саморегуляції, недоліки виховання й соціалізації. Вони особливо підкреслюють значення сімейного виховання і манеру поводження батьків з дітьми. Обов'язковими умовами процесу формування надійної саморегуляції вони вважають: 1) любов батьків до дитини; 2) батьківський нагляд; 3) розпізнання девіантної поведінки; 4) покарання за девіантні вчинки. Вони досить аргументовано пояснили криву розподілу злочинців за віком: саме в молодіжному, ювенальному віці виникають найбільші проблеми з саморегуляцією. У подальшому переважна більшість людей набуває сталої системи саморегуляції, отже крива різко падає [15]. Треба зазначити, що і наведена теорія в способі її обгрунтування має американське коріння. Автори не бачать раціональних підстав займатися злочинною діяльністю в країні, де легальні заробітки є високими, а ризик, який супроводжує злочини, не перекриває можливі прибутки. Це вони переконливо аргументують різними числами та підрахунками, але, як відомо, далеко не всі країни і народи знаходяться у подібних соціально-економічних умовах. У бідних країнах злочинність, безперечно, має іншу функцію, ніж ситуативне задоволення неврівноваженої психіки.
Актуальні емпірико-соціологічні дослідження
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності“ на сторінці 2. Приємного читання.
