Відомий філософ, соціолог і соціальний психолог Дж. Мід розробив концепцію "узагальненого іншого", в якій роз'яснює сутність процесу сприйняття індивідом інших людей. Ця концепція певною мірою доповнює і розвиває теорію дзеркального Я. Відповідно до концепції Дж. Міда "узагальнений інший" охоплює всезагальні цінності і стандарти поведінки групи, яка і формує у членів цієї групи індивідуальний Я-образ. Індивід у процесі спілкування ніби стає на місце іншого індивіда і бачить себе іншою особистістю. Це усвідомлення "узагальненого іншого" розвивається через процеси "прийняття ролі" і "виконання ролі". Прийняття ролі — це спроба прийняти на себе поведінку особистості в іншій ситуації чи іншій ролі. Наочним прикладом може бути те, як учасники дитячих ігор приміряють різні ролі (мами чи лікаря). Виконання ролі — це дії, пов'язані з дійсною рольовою поведінкою.
Дж. Мід виділяє три стадії процесу навчання дитини виконанню дорослих ролей:
підготовчу (1—3 роки), під час якої дитина імітує поведінку дорослих без якого-небудь розуміння (дитина наслідує читання газети, не вміючи читати);
ігрову (3—4 роки), коли діти починають розуміти поведінку тих, кого вони зображають, але виконання ролі ще не стійке;
завершальну (4—5 років і більше), коли рольова поведінка стабілізується, стає цілеспрямованою, і виявляється здатність відчувати ролі інших. У процесі переходу від однієї стадії до іншої послідовно розвивається здатність розглядати власну поведінку у взаємозв'язку з іншими індивідами і відчувати на собі їхню реакцію. Завдяки усвідомленню інших ролей, а також почуттів і цінностей інших у свідомості особистості формується "узагальнений інший". Повторюючи прийняту роль "узагальненого іншого", індивід формує свою власну концепцію Я.
Американський соціолог А. Халлер доповнив теорію Дж. Міда, розробивши концепцію "значимого іншого". "Значимий інший" - це та особистість, схвалення якої прагне певний індивід. Такі особистості здійснюють найбільший вплив на установки індивідів і формування їхнього власного Я. "Значимими іншими" можуть бути батьки, окремі вчителі, наставники, популярні актори та інші. Індивід прагне прийняти їхні ролі, наслідуючи їх — і таким чином здійснюється процес соціалізації через "значимого іншого".
Крім чинника групового досвіду, на формування особистості, коли вона виявляється як об'єкт соціальних відносин, велике значення має унікальний індивідуальний досвід. Досвід кожної людини унікальний тим, що нікому не вдається точно його повторити. Навіть близнюки з однаковою спадковістю завжди матимуть свій індивідуальний досвід, оскільки вони не можуть постійно зустрічатися з одними і тими ж людьми, слухати одні і ті самі слова від батьків, відчувати одні і ті ж почуття протягом дня, місяця, року. Індивідуальний досвід ускладнюється тим, що протягом життя він не тільки сумується, але також здійснюється його інтеграція. Кожна людина переосмислює значення подій, які сталися, через свій минулий досвід, досвід батьків, близьких. Психоаналітики стверджують, що деякі події, які відбулися протягом життєвого шляху особистості, можуть бути критичними, оскільки вони впливають на все подальше життя.
Теорія соціалізації Е. Еріксона розглядає процес соціалізації як подолання індивідом критичних ситуацій на життєвому шляху. Дослідник виділяє вісім стадій розвитку індивіда як послідовності подолання специфічних життєвих криз, для яких характерне вирішення таких проблем.
• 1. Довіри чи недовіри в немовлячому віці, перехід немовляти від стану незаспокоєності до стану стриманості, заспокоєності в разі відлучення дорослого, який його опікує;
• 2. Автентичності, автономії чи сорому, сумніву у віці 1-2 років — вихід дитини з-під надмірної опіки батьків, зокрема фізіологічного стану її організму, особливо роботи органів травлення, що запобігає формуванню в її свідомості почуття сорому, власної нікчемності.
• 3. Ініціативи чи почуття провини у віці 3-5 років - ініціація допитливості, цікавості, активності, уникнення безініціативності під впливом надмірної опіки батьків.
• 4. Старанності чи недбалості у молодшому шкільному віці - почуття впевненості у своїх силах і здібностях, усвідомлення своїх сил і можливостей у взаємодії з учителями, іншими дорослими, подолання рис недбалості та байдужості.
• 5. Становлення індивідуальності (ідентифікації) чи рольової дифузії (невизначеності у виборі ролей) у підлітково-юнацькому віці — пошук свого місця у житті (життєве самовизначення), вибір професії (трудове, професійне самовизначення), пошук партнера в інтимній сфері.
• 6. Інтимності чи самотності в молоді роки — вибір партнера для шлюбу та створення сім'ї, пошук інтимних стосунків і уникнення самотності.
• 7. Творчої продуктивності чи творчої стагнації в середньому віці — реалізація творчого потенціалу, самореалізація особистості, уникнення стану стагнації.
• 8. Заспокоєння чи розпачу у старості — переживання стану власної гідності, значущості, з огляду на досягнуте, чи розпачу й відчаю, зважаючи на невикористані можливості, неефективність дій.
Отже, особистість є об'єктом соціальних відносин, що зазнає впливу багатьох чинників, зокрема біологічного та фізичного оточення, культури. Визначальні чинники формування особистості - груповий та унікальний індивідуальний досвід. Чинники повною мірою виявляються в процесі соціалізації. Процес соціалізації - це процес засвоєння соціального досвіду, з одного боку, і відтворення його, з іншого. У процесі соціалізації особистість формує свій Я-образ на основі сприйняття того, що про неї думають, як її оцінюють інші. Для того, щоб таке сприйняття було успішним, особистість приймає ролі інших і очима цих інших дивиться на свій внутрішній світ, свою поведінку. Формуючи свій Я-образ, особистість соціалізується. Оригінальною, неповторною, унікальною в процесі соціалізації кожна людина стає завдяки індивідуальному досвіду.
1. Алан Г. Джонсон. Тлумачний словник з соціології: Перекл. з англ. За наук. ред. В. Ісаїва, А. Хоронжого. Львів: Видав, центр Львівського національного університету ім. І. Франка, 2003.
2. Зборовский Г. Е., Орлов Г. П. Введение в социологию. - Екатеринбург, 1999.
3. Злобіна О. Г. Категорія "особистість" у системі понять соціальної теорії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - №2.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистість як об'єкт соціальних відносин“ на сторінці 2. Приємного читання.
