Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

Спеціальні та галузеві соціології

§ регулятивна (цінності, ідеали, норми і зразки поведінки певної культури в ході соціалізації стають частиною самосвідомості особистості, формують і регулюють її поведінку); в комунікативна (культура виступає одним із найрозповсюдженіших і найефективніших засобів спілкування людей, дозволяє їм краще пізнати один одного);

§ інтегративна і дезінтегративна (культура здатна як згуртовувати людей, забезпечуючи цілісність спільноти, так і поділяти їх, протиставляючи один одному).

Як бачимо, в цій класифікації (до речі, як і в багатьох інших) в один реєстр зводяться різномасштабні функції. Тож дехто з дослідників культури вважає, що слід шукати ті закономірності, які б допомогли перетворити перелік соціальних функцій культури із хаотичного рядоположення в певну цілісність. Один із можливих варіантів вирішення цього завдання полягає у виявленні основної функції культури.

Так, існує точка зору, що основна функція культури полягає у здатності останньої нормалізовувати соціальне життя та діяльність індивідів (підґрунтя цієї концепції можемо знайти ще у працях Г. Спенсера, на думку якого, розвиток усіх складних об'єктів - суспільство, природа - відбувається на підставі спільних закономірностей). Зокрема, М. Мамардашвілі трактує культуру як здатність людини володіти нею ж здобутим знанням універсуму, як систему кодування, відтворення, трансляції відповідних умінь, досвіду, знань, що має знакову природу. З його концепцією перегукуються ідеї Л. Іоніна, на думку якого, індивіди свідомо кодують свою поведінку з метою організації і нормалізації власної діяльності.

Сказане зводить у цілісну версію Е. Маркарян, вважаючи основною функцією культури адаптивно-негентропійну. Зміст цієї функції полягає у впорядковуванні і організації культурних процесів та самозбереженні системи "культура — суспільство", а сама функція виявляється у двох аспектах — адаптації (функціонування і розвиток) та негентропії (здійснення стратегії адаптації — вироблення ефективних механізмів для якнайкращого здійснення адаптації). Іншими словами, культура тут виступає як інформаційна система, функція якої — встановлення критеріїв відбору суспільством шкал цінностей із метою забезпечення свого повноцінного розвитку при відсутності значних катаклізмів, катастроф. Крім того, це означає, що культура задає людині критерії поведінки навіть у тих випадках, коли це не цілком усвідомлюється розумом, виступаючи як універсальний механізм організації суспільного життя, внутрішнє джерело його розвитку.

Насамкінець зауважимо: питання про принципову відмінність тверджень "культура — підсистема суспільства" і "суспільство — підсистема культури" не варто сприймати буквально, адже жодна культура не може функціонувати без людини, яка створює суспільство і водночас живе в ньому (в тому, що нею ж створено). Соціальне і культурне, суспільство і культура не співвідносяться як ціле і частина, система і підсистема, а натомість виступають як два взаємопов'язаних аспекти суспільного життя, які окремо слід розглядати лише аналітично — з метою кращого розуміння культурних процесів, що відбуваються в суспільстві. Що ж до специфіки зазначених аспектів, то вона полягає в тому, що соціальний контекст віддзеркалює суспільне життя з огляду на зразки і способи поведінки людей, згуртування їх у групи, а культурний аспект - з огляду на значення, цінності і норми, завдяки яким люди або групи взаємодіють між собою.

Що ж до спроб об'єднати зазначені два підходи при означенні культури, то тут можна скористатись підходом, який слідом за Ф. Тенбруком пропонує Л. Іонін, характеризуючи культуру як репрезентативну. Головна характеристика репрезентативної культури полягає в тому, що всі елементи даної системи є дієвими в силу її активного прийняття або пасивного визнання, які і визначають ситуацію в суспільстві. Більше того, таке розуміння культури до певної міри здатне примирити і дві наведені вище тенденції розгляду культури - об'єктивістську і культурно-аналітичну, оскільки в дане визначення культури входять не лише об'єктивні інститути і структури, але й наші уявлення про характер цієї об'єктивності. Інший варіант "синтезу" — розвиток запропонованого П. Сорокіним соціокультурного підходу, згідно з яким суспільство розглядається як єдність "культурності" і "соціальності", що створюється в процесі людської діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.
  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес