Політика як соціальний феномен

Спеціальні та галузеві соціології

§ інтертфетація легітимності як продукту людської свідомості, результату сприймання підлеглими владних інституцій. А оскільки легітимність - це результат сприймання влади, то таке сприймання можна цілеспрямовано формувати за допомогою спеціальних політичних технологій, що конструюють той чи інший імідж та дискурс влади.

У різних типах суспільства утворювались і домінували різні джерела влади як авторитету, впливу, які співвідносились із певним типом економічних зв'язків. Першу наукову типологію засобів легітимації влади було запропоновано М. Вебером. Він стверджував, що доіндустріальні суспільства покладалися, перш за все, на традиційні засоби впливу, де влада набувала легітимності завдяки підтримці культурних зразків, які історично склались та існували тривалий час. Традиційна влада ґрунтується на колективній пам'яті суспільства, і тому набуває сакрального характеру. Могутність імператорів у стародавньому Китаї, як і панування знаті у середньовічній Європі, спирались на легітимність завдяки традиціям.

Проте традиційні засоби впливу втрачають свою домінантну роль в індустріальних суспільствах. Ханна Арендт (1963 р.) довела, що традиційна влада може існувати настільки довго, наскільки переважна більшість членів суспільства поділяє таку спадщину і погляд на світ; однак розвиток індустріального виробництва, спеціалізації праці, урбанізації життя, сучасного наукового мислення та культурного розмаїття підривають таку форму влади. Ні прем'єр-міністри, ні президенти сьогодні не можуть правити тільки завдяки Божому благоволінню. Хоча і в сучасному індустріальному світі продовжують існувати впливові монархії, які входять у політичне поле з певними ознаками традиційної влади. Більше того, якщо у сучасних націях-державах простір традиційної влади звужується, то у повсякденному житті вона існує у широких вимірах.

Інший тип засобів впливу, який став домінуючим із розвитком індустріального суспільства, М. Вебер назвав раціонально-легальним (іноді використовується назва "бюрократичної влади"). Це влада, легітимація якої здійснюється завдяки приписаним, законодавчо встановленим правилам та формам контролю.

Тобто, легітимація такої влади стає функцією правління, уряду, формальних організацій, бюрократії, які діють у політичному полі суспільства. Однак вносячи раціоналізацію у владні відносини та політичний процес, функціонування таких форм породжує суттєву проблему — ерозію влади.

Польський дослідник Ю. Козелецький вивів закономірності виникнення ерозії раціонально-легальної влади: довготривала відсутність зміни лідера, який займає керівну посаду, призводить до падіння ініціативності з боку останнього, його здатності до ризику у прийнятті політичних рішень у неординарних ситуаціях, до зростання байдужості у політиці (згадаємо наголос, який робив М. Вебер у своїй лекції "Політика як покликання та професія", на пристрасть як одну з найважливіших рис політика-професіонала), підвищення залежності від оточення, яке також непомірно збільшується (згадаємо закони Паркінсона). І, як наслідок, — падіння ефективності влади, або її здатності своєчасно вирішувати актуальні проблеми суспільного буття із застосуванням найменшої кількості ресурсів та з найменшим опором з боку тих, на кого рішення спрямовані. Ю. Козелецький також довів, що чим вищі позиції влади, тим сильнішою стає тенденція ерозії влади. Яскравим прикладом прояву процесу ерозії влади є брежнєвський період в історії Радянського Союзу з другої половини 1970-х років.

М. Вебер також ідентифікував ще один, додатковий тип досягнення влади — харизматичний. Це влада, яка отримує легітимність завдяки екстраординарним персональним якостям, які має конкретна людина і які спонукають оточення до відданості та покірності. На відміну від традиційної та раціонально-легальної влади, харизма найменше пов'язана з соціальними організаціями і є, перш за все, соціально-психологічною рисою особистості. Звертаючись до аудиторії, яку утворюють послідовники, лідер, що має харизму та прагне до більш високого рівня влади, часто встановлює власні правила. Харизма виростає з персональних якостей, але також відбиває очікування суспільства, певного соціального середовища на появу лідера зі специфічними якостями. Оскільки харизматична влада залежить від особистості, то харизматичні режими рано чи пізно опиняються перед кризою свого існування. Протидіяти кризі, що погрожує, можуть лише механізми рутинізації харизми, тобто, за М. Вебером, трансформації харизматичної влади у будь-яку комбінацію традиційної та бюрократичної влади.

Сучасні дослідники проблем легітимності влади вважають, що типологія засобів досягнення авторитету, яка була запропонована М. Вебером на початку XX століття, недостатня для вивчення стану сучасних політичних режимів, особливо режимів перехідного типу. Так, відомий американський дослідник Д. Хелд пропонує виділяти такі варіації легітимації влади, які широко застосовуються у сучасних режимах:

· прийняття влади під загрозою насилля;

· традиційні форми;

· прийняття (точніше — непротиріччя) влади як наслідок політичної апатії;

· прагматичне підкорення заради індивідуальної (корпоративної) користі;

· соціетально-інструментальні мотиви підкорення, уявлення про те, що існуючий режим може стати інструментом реалізації ідеї загального блага;

· погодження з нормами, що встановлює режим;

· погодження з ідеалами, на які орієнтується режим.

Д. Хелд вважає, що справжнім проявом легітимності є тільки два останніх типи, коли влада отримує дійсну підтримку з боку більшості громадян. Проте подібні ситуації зустрічаються вкрай рідко, а останній тип легітимності — погодження з ідеалами - скоріше продукт уявлення, ніж вірогідний або реальний стан суспільства. Представники постмодерністської теоретичної хвилі (3. Бауман, Ю. Габермас та інші) додають, що найважливішими факторами легітимності влади у суспільствах "пізньої модерності" стали почуття особистісної свободи, що виникає внаслідок певних дій з боку влади, а також сприймання дій влади як таких, що відповідають вищій (моральній) необхідності.

Нижче представлена загальна модель факторів легітимації влади на рівні політичного режиму.

Один із парадоксів суспільного життя полягає в тому, що люди постійно незадоволені владою, що існує, і все ж таки часто погоджуються "жити" з нею. Питання полягає в тому, чи існують якісь межі, поза які влада не має можливості виходити, не провокуючи суттєвий опір підлеглих? Це питання одвічно мусять вирішувати носії влади. Проблема легітимності влади стала однією з центральних навіть при усталених демократичних режимах; ця проблема є однією з найважливіших і в посткомуністичних суспільствах, що трансформуються. При цьому слід зазначити, що поширення кризи влади відбивається у таких показниках:

· зростанні сумніву, розчаруванні в авторитеті влади;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика як соціальний феномен“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен
  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес