Розділ «ГЛОСАРІЙ»

АДМІНІСТРАЦІЯ – органи управління, що здійснюють на підставі наданих їм прав виконавчо-розпорядчі функції по підтримці певного порядку, організації діяльності на підприємствах і в установах, у рамках окремих районів, територіальних утворень і інших спільнот.

АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. acceleratio – прискорення) – прискорений індивідуальний розвиток людини (найбільш відчувається в дитячі та юнацькі роки).

АКТИВАЦІЯ (від лат. activus – діяльний) – нейрофізіологічний і психічний процеси підсилення активності організму.

АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (від лат. activus – діяльний) – свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об'єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції).

АКТУАЛІЗАЦІЯ (від лат. actualis – справжній, сучасний) – перехід певного інстинкту, схильності, здатності й можливого (потенціального) у справжній (актуальний) стан.

АЛАРМІСТ (від фр. alarmе – тривога, неспокій) – особа, схильна до паніки, яка розповсюджує неперевірені, необґрунтовані чутки, які викликають тривожні настрої.

АЛІМЕНТИ – кошти, які у встановлених законом випадках одні члени сім'ї зобов'язані виплачувати на утримання інших членів сім'ї. Сімейне законодавство встановлює коло осіб, що мають право на А., зобов'язаних до їх сплати, розмір і терміни виплати А. При відмові від добровільної виплати А. можуть бути стягнуті через суд.

АЛКОГОЛІЗМ (від арабського al-kuhl – тонкий порошок) – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв і яке виявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості.

АЛЬТЕРНАТИВА (від лат. alterno – чергую, змінюю) – поняття психології управління. Означає необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.

АЛЬТРУЇЗМ (фр. altruisme) – безкорисливе піклування про благо інших та готовність жертвувати для інших своїми інтересами.

АЛЬТРУЇЗМ – самовідданість, свідоме й добровільне служіння людям, бажання допомогти іншим, сприяти їх щастю на основі мотиву любові, відданості, вірності, взаємодопомоги, співчуття. Термін введений О. Контом як протилежний за значенням егоїзму. А. виступає одним із принципів в соціальній роботі. Здатність до А. необхідна якість працівників соціально-культурної сфери.

АМІМІЯ (від гр. а – заперечна частка і mimikos – мімічний) – зниження або повна відсутність міміки обличчя внаслідок враження нервової системи.

АМНЕЗІЯ (від гр. а – заперечна частка і mneia, mneme – пам'ять) – послаблення або втрата пам'яті.

АМОРАЛІЗМ – 1) суспільно-історичне явище, що виражається в запереченні загальноприйнятих норм моралі в поведінці людей; 2) принцип практичної або ідейної орієнтації, який обґрунтовує правомірність нігілістичного відношення до загальнолюдських норм моралі в поведінці людини, а також в політиці, що проводиться певними групами людей або політичними партіями; 3) характеристика сукупності негативних якостей людини, її вчинків і способу життя (підлість, безчестя, безпринципність, зрада, безсовісність, брехня, обман тощо). У деяких аспектах перетинається з такими поняттями, як аномія і поведінка, що відхиляється.

АНАЛІЗАТОР – орган відчуття з відповідною ділянкою мозку і нервовими шляхами, що їх з'єднують.

АНДРОФОБІЯ (від гр. aner (andros) – чоловік і phobos – страх) – ненависть до чоловіків.

АНКЕТУВАННЯ (від фр. enquete – букв.: розслідування) – один з технічних засобів конкретного соціологічного дослідження – письмове (іноді усне) опитування значної кількості людей за певною схемою – анкетою.

АНОМІЯ – різні види порушень в ціннісно-нормативний системі суспільства; стан суспільства, в якому помітна його частина, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, відноситься до них негативно або байдуже.

АНОФТАЛЬМ (від гр. an – заперечна частка і ophtalmos – око) – мед. відсутність одного ока або двох.

АНТЕНАТАЛЬНИЙ (від лат. ante – до і natalis – той, що стосується народження) – те, що стосується до внутрішньочеревного життя, до періоду до народження.