РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Економічне зростання економіки регіону — це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характеристики. Його якісний характер відображає реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідальність суспільним потребам. Кількісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників. Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами — індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період. Індекс зростання — це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами. Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Рис. 3.1. Деякі визначення категорії "економічне зростання"

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання — на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку регіону в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням регіонального валового внутрішнього продукту за певний період час. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку регіону формування його бюджету тощо.

Явище економічного зростання за першим підходом до його розуміння графічно можна показати двома способами — на основі кривої пропозиції та кривої виробничих можливостей (рис.3.2 і рис.3.3).

В класичному варіанті крива пропозиції відображає зв'язок між ціною (Р) і кількістю продукції (()), яку виробник готовий виробити та продати за певного рівня цін. Економічне зростання супроводжується зростанням виробництва товарів і може бути відображене графічно переміщенням кривої пропозиції вправо (показано стрілкою) із положення 5; в положення Б2 (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Економічне зростання як переміщення кривої пропозиції

Економічне зростання як збільшення кількості товарів і послуг, які створює економіка регіону, може також бути відображене як зміна параметрів кривої виробничих можливостей (рис.3.3).

Рис. 3.3. Зображення економічного зростання як переміщення кривої виробничих можливостей

Якщо припустити, що у відносно короткому періоді технологія та організація виробництва, обсяги та комбінація ресурсів незмінні, то кількість виробничих благ можна описати кривою виробничих можливостей АВ, яка характеризує обсяги співвідношень виробництва предметів споживання (()к) та засобів виробництва ())р). Вона може бути використана для характеристики варіантів виробничої комбінації будь-яких двох змінних (товарів). Крива АВ окреслює і відображає межу виробничих можливостей підприємств, будь-яка точка на ній показує конкретні обсяги випуску засобів виробництва та предметів споживання (або того чи іншого товару) в певному співвідношенні із граничними абсолютними значеннями 0: ()кі або ))р2 : 0. Не повне чи нераціональне використання ресурсів призведе до зменшення можливих обсягів виробництва. В той же час, збільшення обсягів виробництва понад теперішні виробничі можливості потребує кількісних чи якісних змін у застосовуваних ресурсах чи інших факторах впливу, тобто економічного зростання. Це буде характеризувати усі нові економічні можливості, які на графіку відображені кривою трансформації СТ). Нарощування виробничих можливостей відбувається під впливом певних факторів економічного зростання, а її крива відображає взаємодію цих факторів.

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростання обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо. Якщо у певний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбувається від'ємне зростання, і якщо ВВП зріс, то має місце власне (позитивне) зростання.

Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Залежно від цілей економічного аналізу розміри виробництва можна виразити різними макроекономічними показниками — валовим внутрішнім продуктом (ВВП), валовим національним продуктом (ВНП), національним доходом (НД). Однак, основним показником регіонального виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), на базі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення. До основних показників економічного зростання належать:

1. Індекс економічного зростання ВВП — розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:

де Ізр — індекс економічного зростання;

ВВП] — валовий внутрішній продукт звітного року, грн.;

ВВПо— валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання(приросту) ВВП (Тпр) — визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:

3. Темп приросту ВВП на душу населення — розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника:

де Т„р/ОСіб — темп економічного зростання у розрахунку на душу населення даного періоду, %.;