Розділ «1.4. Наукові методи дослідження економіки регіонів»

Міжгалузеві й територіальні пропорції в розвитку і розміщенні продуктивних сил нерозривно пов'язані між собою. Зміни в галузевих пропорціях господарства регіону тягнуть за собою відповідні зміни і в територіальній структурі.

Визначення науково обґрунтованих пропорцій і темпів розвитку господарства включає низку важливих питань, які впливають на особливості розміщення продуктивних сил. До них відносять співвідношення першого і другого підрозділів суспільного виробництва; співвідношення промисловості, сільського господарства і транспорту; співвідношення між галузями промисловості тощо.

Актуальне значення для раціонального розміщення продуктивних сил і територіальної організації виробництва регіону має системний аналіз. Під системним аналізом розуміють сукупність засобів і методів для визначення складних об'єктів — узагальнених динамічних систем. Він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому та зведення їх в єдину (систему) теоретичну картину. Принципи системного підходу знайшли застосування в екології, біології, кібернетиці, управлінні і, безперечно, в економіці.

Відповідно до систематичного підходу навколишня дійсність розглядається як цілісна система, що перебуває у безперервному розвитку, а всі її елементи взаємопов'язані, взаємообумовлені і взаємозалежні. Формалізовано будь-яку систему можна представити в наступному вигляді:

деХі =(Хц,Хі2, ... Хіп) — множина елементів, що входять до системи;

Кі = (і"и, Гі2.--Гіп) — множина відносин між елементами системи, що охоплюють як функції, так і властивості елементів.

Щ' = (гііі,гіі2---гіг) — множина відносин між множинами X, та Х}, причому

Х}= (хц, Х]2,^Х]^ — множина елементів, що не відносяться до системи (якщо зв'язки із зовнішнім світом відсутні, то система є закритою).

Дослідження систем здійснюється поетапно. На першому етапі після визначення завдання пізнається об'єкт дослідження як територіальна соціально-економічна система (ТСЕС), визначається мета і робиться підбір критеріїв для вивчення об'єкта як системи. На другому — окреслюються межі системи, яка вивчається, визначається її структура — складові частини (системи) і зв'язки між ними. На третьому етапі складається математична модель системи, визначається ступінь її сформованості.

У територіальній організації економіки регіону за допомогою системного аналізу і системного підходу пізнаються реально функціонуючі галузеві територіально-виробничі системи, системи розселення і більш складні їх утворення — ТВК.

Системний підхід до вивчення проблем територіальної організації економіки регіону дає змогу широко застосувати економічно-математичні методи обробки інформації та моделювання. Це цілий комплекс, який об'єднує 1) методи економічної статистики; 2) методи математичної статистики (різні види мат. аналізу — кореляційний, регресійний, варіаційний, дискримінантний, факторний та ін.); 3) методи економічного програмування (лінійне, нелінійне, динамічне, схоластичне); 4) методи регіонального економічного аналізу (гравітація моделювання, центрографічний метод та ін.); 5) методи прийняття оптимальних рішень (масового обслуговування, розподілу ресурсів, управління запасами та ін.); 6) методи економічної кібернетики (методи імітації, розпізнавання образів, ділові ігри та ін.).

Застосування економіко-математичних методів сприяє проникненню в дослідницький апарат положень інших наук, які користуються загальним визнанням (математики, фізики, кібернетики), підвищує творчий потенціал регіональної економіки і конструктивність, дозволяючи вирішувати різного роду завдання теоретичного і прикладного характеру. Ознак через відсутність формалізації, тобто кількісної оцінки більшості категорій і понять, вони можуть застосовуватися для вивчення далеко не всіх явищ і процесів та управління ними. Можна виділити в зв'язку з цим три рівні застосування економіко-математичних методів: перший рівень пов'язаний із введенням у дослідження кількісних показників (кількісні показники відповідають на питання "скільки?"); другий — являє собою впровадження в них певних математичних операцій, за допомогою яких шляхом обробки фактичного матеріалу виводять емпіричні формули, рівняння, що розкривають сутність взаємозв'язків і залежностей політичних, економічних і соціальних процесів та явищ (вони дозволяють відповісти на запитання "які зв'язки?"); третій рівень математизації — це уявна (дедуктивна) побудова моделей регіонального розвитку, які розкривають причинно-наслідкові зв'язки і намагаються відповісти на запитання "у чому причина?" ("які наслідки"?).

Головна особливість моделювання регіональних процесів полягає у необхідності забезпечення прямого і зворотного зв'язків з об'єктами, явищами і процесами більш високого ієрархічного рангу. Прямий зв'язок означає, що розвиток нижчого (мікро-) рівня залежить від розвитку вище розташованих рівнів — мезо- і макросистем. І навпаки, при зворотному зв'язку, моделювання розвитку регіональних систем здійснюється на основі узагальненої місцевої інформації.

Метод соціально-економічного прогнозування — це сукупність наукових підходів та інструментів для створення прогнозів та розвитку і функціонування регіональних соціально-економічних систем у майбутньому. В ньому поєднуються економіко-математичні методи та моделі, метод експертних оцінок, прогнозні оцінки, метод аналогій тощо.

Останнім часом зростає роль програмно-цільового методу. Цільові програми стають одним із центральних засобів директивного управління розвитком регіону. Він спрямований на вирішення складних проблем, пов'язаний з розробкою довгострокових прогнозів соціально-економічного розвитку країни та її регіонів.

Програмно-цільовий метод засновано на формуванні цілей соціально-економічного розвитку, їх поділу на цілі більш дрібного характеру і виявлення ресурсів, необхідних для їх узгодженої реалізації Логіка даного методу побудована а такій послідовності: проблема — ціль — ресурси — організація — вирішення — аналіз — оцінка (результати і висновки) — нова проблема і т.д. по кругу.