Розділ «Стародавні народні свята»

20—ЗО травня у верхньому поясі — символ дощів. Саме в цей час виходить у трубку пшениця і ячмінь, і поля особливо потребують вологи.

4 червня позначене символом плодоносних сил природи. Зібравшись біля молодої берізки, древні землероби ходили в танку на честь слов'янського бога родючості Ярили.

11—20 червня — знову «дощовий», «русалоч ний» знак. Полям, що вже заколосились, потрібні дощі, і люди благали про них господарок води — русалок.

24 червня. «Сонячний» символ — день Івана Купали. Свято літнього сонцестояння, зламу року.

4—6 липня. Знову потрібні дощі: зерно в колосі проходить стадію молочної стиглості. І в календарі повторюється знак дощів.

20 липня. «Громовий» шестигранник повідомляє про моління і жертви Перуну. Бо громовержець має позбавити людей від дощу, граду, спопеляючих блискавок. Для врожаю потрібна тиха, ясна погода.

7 серпня. Символ «колосків» — свято врожаю, закінчення жнив.

Розшифрування зображення на глеку-календарі яскраво висвітлює далеке минуле східних слов'ян. Вже у IV столітті, задовго до утворення Київської держави, вони мали великий агротехнічний досвід, що відбилось на їх віруваннях та літочисленні. Характерно, що цей досвід і тоді був багатовіковим.

Ключ, знайдений академіком Рибаковим, дозволив розшифрувати малюнки на чаші IV віку нашої ери. Цей ще древніший слов'янський календар так само тісно пов'язаний з річним сільськогосподарським циклом. Кожен з місяців позначений малюнком у 12 прямокутних рамках.

Образність малюнків, старанність їх виконання і зміст свідч'ать про високий розвиток культури східних слов'ян у сивій давнині. А наявність календарів ще раз підтверджує думку про можливе існування древньої східнослов'янської писемності».

На жаль, точно не знаємо віку цього стародавнього глека, бо на ньому подається наш стародавній календар уже в розвиненому вигляді.

15. Стародавні народні Свята в нашій літературі

Стародавні дохристиянські Свята глибоко ввійшли в народне життя, тому письменники, правдиво описуючи це життя, завжди згадують або й описують народні Свята. Біля цих Свят понаростало безліч різних повір'їв. Звичайно, я тут подам тільки деякі приклади.

Євген Гребінка: Минулися гречанії жнива, Семен натяг кожух на плечі 513. Тут Семен — це Семен Стовиник 1 (14) вересня.

У І. С. Нечуй-Левицького повно описів та згадок про народні стародавні Свята. У «Кайдашевій Сім'ї»:

Постив 12 п'ятниць на рік перед декотрими празниками 16. Хто постить п'ятницю Палйкопа, той ніколи не потопатиме в воді й не вмре наглою смертю 17. Хто постить 12 п'ятниць на рік та носить при собі Сон Богородиці, той не буде в воді потопати, у вогні горіти, од наглої смерти помирати 135. Він понеділкував 16, цебто — постив у понеділок. На Палйкопа не можна жати 33. Селяни поважають неділю й празники, і не роблять ніякої роботи, але не мають за гріх одного діла, — возити в неділю та в празники снопи 39. Святий Понеділочку, Божий ключничку 18.

І. Левицький: «Не той став': На Маланки гадають, підслуховують під вікнами. З почутого гадають 90–91. Свято Миронбсниць, столи круг Церкви, всі їдять.

«Причепа»: Хто нап'ється за Вечерею (Кутя) води, той у жнива дуже хотітиме пити 234.

Повно згадок про стародавні Свята в «Землі» 1901 р. О. Кобилянської: Перед Благовіщенням нема що зачинати орати 127. Свято Андрія 165.200. У році не було одного такого понеділка, в котрім була б що іншого взяла в уста, як сухий хліб і воду 197. Треба на Благовіщення постити, тоді напевно довідаєшся, що тебе чекає 202.

Коцюбинського Твори, том І: Побила б його Свята П'ятниця! 26.