Розділ «Сім чаш гніву»

12. Катерина ІІ (дружина Петра ІІІ) (1762 — 96).

13. Павло І (син Петра ІІІ) (1796–1801).

14. Олександр І (син Павла І) (1801 — 25).

15. Микола І (син Павла І) (1825 — 55).

16. Олександр ІІ (син Миколи І) (1855–1881).

17. Олександр ІІІ (син Олександра ІІ) (1881 — 94).

18. Микола ІІ (син Олександра ІІІ) (1894–1917).

Як видно, Микола ІІ виявився вісімнадцятим і останнім коліном влади Романових.

Випадковість?

А те, що він відрікся від престолу саме 1917-го (сума цифр — 18) також випадковість? А те, що його діда — Олександра ІІ вбивають терористи в окультний 1881-й також випадковість?

Про трагічну загибель династії Романових віщувалося віддавна. Вже дід Миколи ІІ Микола І клопотався тим. Не цікавість обивателя погнала його на околицю Петербурга, в халупу до ворожки Марфуші.

Імператор зайшов до неї не називаючись, в старій офіцерській шинелі померлого брата Олександра І.

— Сідай, не соромся, — зустріла його ворожка, показуючи на лавку. — Хоч лавка це не трон, проте на ній безпечніше й спокійніше… Ти хочеш знати, скільки тобі лишилося жити? Ну, так слухай: перш ніж прийде весна, настане твоя остання хвилина.

Вже цього було досить, щоб викликати роздратування відвідувача. Коли ж вона почала оповідати про його минуле, казати про те, що він думав і знав тільки сам, імператор не витримав…

Проте, коли до будинку ворожки за годину під’їхала чорна закрита карета таємної поліції, було вже пізно. Найкраща петербурзька чаклунка, на прізвисько «київська відьма», випила отруту. Напевне, їй було відомо не лише про третій відділ — апарат військово-поліцейської диктатури — та прізвиська Миколи І, що дав йому люд — «Палкін», «лютий Нерон», а також його наміри щодо неї. Марфуша втекла від тортур на той світ.

Треба сказати, що імператор помер з точною відповідністю до пророкувань —2 березня 1855 року.

В сім’ї Романових побутував переказ про віщування якогось пустельника Серафима (чи не Серафима Саровського?) стосовно долі династії. Віщування записав один відставний генерал і за наказом Олександра ІІІ воно начебто зберігалося в архіві жандармського корпусу.

За Миколи ІІ цей папір довго розшукували і зрештою знайшли, але в департаменті поліції. Цар читав: «На початку царювання цього монарха будуть нещастя і біди народні. Настане розбрат великий в державі, батько на сина піде і брат на брата…» Писалося там і про війну невдалу, що передуватиме розбрату.

Чи не російсько-японську?

Микола ІІ відчував наближення катастрофи. Прагнучи якщо не попередити її, то бодай підготуватись до неї, він то їде в Саров до якоїсь ясновидиці Паші, то дослухається до пророцтв придворної дами, мадам Лейтенбергської, в котру нібито вселився дух, то в Царське Село з Козельська привозять юродивого Митька і трактувальника його мимрень Єльпідіфора і нарешті в палатах оселяється Григорій Распутін.