TextBook А народи оповістили, знову ж таки, вісімнадцятого липня. Ось зміст телеграми, що її радянський уряд надіслав за кордон бездротовим телеграфом:
«Вісник № 1653 19 липня. На першому засіданні обраного п’ятим з’їздом Рад, Президії ЦВК, що відбулося 18 липня, голова Свердлов оприлюднив отримане по прямому дроту повідомлення від Уральської Ради про розстріл колишнього царя Миколи Романова…»
Зайве стверджувати, що рішення про страту імператорської родини ухвалювали в Москві — була телеграма від Леніна і Свердлова. Тобто вирок (земний) винесла знову ж таки звірина.
У тому Єкатеринбурзькому підвалі одночасно з царською родиною розстріляли також лікаря Боткіна, фрейлену Демидову, кухаря Харитонова, слугу Труппа.
За кілька місяців по тому в Петропавлівській фортеці буде страчено великого князя Дмитра Костянтиновича. Перед розстрілом він вимовить ті ж слова, що й Микола ІІ «Не відають, що коять. Прости їм, Господи.»
Звідки їм було відати, якщо вони були тільки «судовими виконавцями».
Доля Романових спіткає всі княжі та графські «водні джерела», всі титуловані роди, на яких упродовж кількох століть трималася ідея «другого Риму». Але першим, кому судилося сплатити кармічні борги, стало царське — сакральне «водне джерело».
Трагедія сталася в липні 1918-го, «коли шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу» (червоний терор), але вона водночас пояснює і слова ангела вод та жертівника, які казали: «Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що ти це присудив! 6 Бо вони пролили кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! 7 І чув я як жертівник говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві і справедиві суди твої!» (гл. 16).
А тепер порахуємо монархів з роду Романових:
1. Михайло Федорович (1613 — 45).
2. Олексій Михайлович (1645 — 76).
3. Федір Олексійович (1676 — 82).
4. Іван V Олексійович (1682 — 96).
5. Петро І Олексійович (1682–1725).
6. Катерина І (дружина Петра І) (1725 — 27).
7. Петро ІІ (онук Петра І) (1727 —30).
8. Анна Іванівна (дочка Івана V) (1730 — 40).
9. Іван VІ Антонович (правнук Івана V) (1740 — 41).
10. Єлизавета Петрівна (дочка Петра І) (1741 — 61).
11. Петро ІІІ (онук Петра І) (1761 — 62).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати ««І бачив я звірину...»» автора Савченко В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сім чаш гніву“ на сторінці 10. Приємного читання.