Розділ «Сім чаш гніву»

На північ від міста, верст за 14-ть, містяться залізні рудники, що належать Верх-Ісетському заводу. Тут, в урочищі Чотири брати, є старий, давно покинутий рудник. З обох боків дороги, що веде в селище Кіптяки, знаходяться численні шахти. Сюди й прямував Юровський.

Вантажівка зупинилася спершу біля заводу. Єрмаков попередив своїх людей. З’явився конвой. Вантажівка рушила далі; слідом — легший автомобіль з вантажем бензину. Іншої дороги, крім тієї, що вела на Кіптяки, не було.

Обоз перетнув Пермську залізницю, потім — Тагільську. Сторожа біля переїзду помітила його. Потім, заглибившись у ліс і з трудом рухаючись по м’якому грунті, вантажна машина звернула ліворуч і рушила до ряду шахт, що звуться Ганина яма.

…Доки тривала страхітлива операція, єрмаківські червоноармійці оточили ліс, нікого не пропускаючи.

Юровський у цей самий же день повернувся в місто, але потім його бачили на дорозі в Кіптяки.

Увечері 5 (18) липня повз залізничний переїзд у Кіптяки проїхав легкий автомобіль з шістьма молодими солдатами і одним цивільним з чорною, немов смола, бородою. Двоє солдатів повернулися до переїзду з лісу; призналися, що вони московські.

Упродовж цих днів (4/17-го, 5 і 6-го липня) легкі вантажівки перевозили з Єкатеринбурга до місця, куди були відвезені трупи, від 30 до 40 відер бензину і понад 11 пудів сірчаної кислоти.

Порубані на шматки тіла були спалені з допомогою бензину, тверді частини потім піддали дії кислоти.

Збереглися документи постачальника кислоти.

«Пропоную негайно, без будь-яких зволікань і відмов, видати з вашого складу п’ять пудів сірчаної кислоти пред’явиникові цього. Обл. Комісар Войков.»

«Пропоную видати ще три сулії японської сірчаної кислоти пред’явникові цього. Обл. Комісар постачання Войков.»

Весь цей час комісари продовжували виставляти довкола будинку Іпатієва зовнішню варту, аби міські жителі нічого не запідозрили.

Коли тіла в лісі спопелили, небезпечні документи спалили в Іпатієвському домі, а речі, що належали Сім’ї, розграбували, дім полишили.

У М.К.Дитерихса, котрий розслідував обставини вбивства, склалося переконання, що голови царя, цариці, престолонаступника, а може, й інших членів сім’ї, були взяті в Москву.» (Р.Вільтон).

На скільки таке припущення коректне у світлі перезаховання останків монаршої родини, що відбулося 1998 року, важко сказати.

Вбивство царської сім’ї, справді, схоже на ритуальне. Поряд з вікном, навпроти того місця, де було вбито царя, виявився кабалістичний напис.

У протоколі огляду сказано:

«На самому краю підвіконня чорнилом зроблено один над одним три написи: «1918 року», «148467878 р», а поблизу таким самим чорнилом і тим самим почерком написано «87888.»

Неподалік на шпалерах стіни тим же чорнилом і такими ж товстими лініями написані такі знаки: (малюнок відсутній)

Вчений Енель у брошурі «Жертва» дає розшифровку напису: «Тут, за наказом темних сил, царя було принесено в жертву для зруйнування держави. Про це сповіщаються всі народи.»