Розділ «Сім чаш гніву»

«Той храм — справжнє побоїще. Жерці по кісточки ходили в крові, піднімаючи одяг. По-садистськи вбивали тварин, а, бувало, й дітей. Їхні жертви, стоячи повинні були стікати кров'ю від безлічі уколів.»

Коли вбитих виносили до вантажівки, деякі з них ще ворушились.

«Стрекотин: «Єрмаков узяв у мене гвинтівку з багнетом і доколов усіх, хто виявився живим.» (Е.Радзінський).

14. В сім’ю Романових стріляли не більшовики — вони були тільки виконавцями. Стріляли з минулого…

З Новгорода: «Прийшла Москва і порубала, порізала, втопила 150 тисяч новгородців — жінок, дітей, старих. Вода широкого Волхова стала червоною від крові; зв’язавши по 10–15 чоловік, скидали їх в річку з мосту. Грізний цар і його опричники бідкалися, що мало людей знищили — сили бракувало.»

З Кашлика — столиці сибірського хана Кучума ратні люди та волзькі козаки Єрмака — десь зовсім близько, під самим Єкатеринбургом, а тільки з 1580-х років.

З Батурина й Кодні, де все населення, включаючи жінок, дітей, старих, було знищене.

«До мене предки йдуть похмурі

Не замордовані — живі.

Горить в душі моїй Батурин

І захлинається в крові.»

(Володимир Сіренко)

У Новгороді головним виконавцем був Малюта Скуратов, у Батурині й Кодні — Меншиков. За обома «малими» стояло велике «водне джерело» Романових.

«В этом вихре гнев веков свинцовых,

Русь Малют, Иванов, Годуновых,

Хищников, опричников, стрельцов…»

З дивовижною силою пов’язав поет у цих рядках «быль царей и явь большевиков».

Звертає на себе увагу той факт, що першим московським царем офіційно був проголошений 1547-го року Іван ІV Васильович (Грозний) — найжорстокіший з монархів. А першим імператором (1721р.) — Петро І, котрий у ланцюжку правителів Росії мало чим поступався в жорстокості Грозному.

Отож з минулого стріляли в царську родину ті, хто виснував ідею «другого Риму», «приращения земли русской», ті, хто посіяв. Серпа ж було скинуто звірині. Вона й вижала. А тільки жнивом виявилися зовсім інші люди.

«Єкатеринбург лежить посеред Уральських гір, порослих лісом.