Розділ «Сім чаш гніву»

Смерть (віспа) підкрадалася й до Йосипа, але пощадила, тільки залишила на обличчі свої руді знаки. Згодом ті ознаки «батька народів» художникам і фотографам доведеться ретельно замальовувати, водночас вони збільшуватимуть йому на сантиметр-другий чоло, а жовтуватим з гіпнотичним полиском очам надаватимуть батьківської доброти.

Катерина Джугашвілі — працьовита, побожна жінка, яка рано овдовіла, мріяла щоб син став священиком і все для цього робила. Восьми років від роду Йосипа прийняли до Горійського духовного училища, яке він закінчив на відмінно. У свідоцтві про закінчення училища стоять тільки дві четвірки — з грецької мови та арифметики.

Успішне закінчення училища привело Йосипа в Тифліську духовну семінарію, де він опинився вже без суворої опіки матері. Проте навчався добре, попри те, що йому, який майже не знав російської, довелося вивчати водночас і цю мову. Мабуть, брак материного впливу привів Йосипа в сумнівні гуртки, які на той час ширилися по всій імперії. Його виключили з останнього курсу семінарії не за погане навчання, а за погану поведінку.

Три ознаки мав Сталін на тілі — два пальці на ногах, що зрослися, глибокі руді віспини на лиці і сухорукість, яка була не надто виражена, але повільно прогресувала. У віці 11 років він потрапив під фаетон і йому було пошкоджено ліву руку. Цей гандж, як і зрощені пальці, він приховував усе життя. Через це не купався в морі, і навіть не вмів плавати.

Весь свій вік він прожив під вигаданими прізвищем і датою народження. З Джугашвілі, який народився 6 грудня (хрещений 17 грудня) 1878 р. (ця дата значиться в метричній книзі Горійської Успенської церкви), він став Сталіним, який народився 21 грудня 1879 р.

Йому було замінено «код», який дається людині при народженні і завдяки якому Вища Сила впливає на поведінку — веде по житті.

2. Обличчя невиразне, побите віспою, волосся руде, густе, носить вуса, ходить перевальцем, весь час посмоктує люльку. Фізичними вправами не займається. Вечори проводить у компанії свого Політбюро за пиятикою та їжею. Любить вино «кахетинське».

Завжди спокійний, добре володіє собою. Надзвичайно потайний і обережний, та водночас і нерішучий. Іноді не знає, як бути і йде за подіями. Природна хитрість і здоровий глузд допомагають йому віднайти оптимальний вихід із складної ситуації. Наприклад, він уважно стежить за суперечками між членами Політбюро, а тоді, коли сформується думка більшості, бере слово і кількома короткими фразами пропонує (ніби від себе) затвердити те, до чого схилялася більшість. І виходить, що попри примітивність вислову, все, що він пропонує, схвалюється. Прийде час і він підніме келих і виголосить тост за великий російський народ, тобто за більшість. Звісно, не від надмірної любові до цього народу. Його мрією було виголосити колись тост за світову більшість…

Начисто позбавлений почуття гумору. Навіть добродушний жарт, дотеп сприймає, як кпин, образу.

Не обтяжений жодним із принципів. Сьогодні може запропонувати те, що вчора гаряче засуджував.

Оратор з нього кепський, говорить з трудом добираючи слова. Малокультурний, ніколи нічого не читає і нічим, крім влади, не цікавиться. Наука і наукові методи для нього недосяжні. Жодних праць не пише, а те, що називають його творами, — це промови й виступи з різних нагод. Їхнім стенограмам секретарі надають вигляду статей. У хвилини роздумів нерідко згадує біблійні тексти, використовуючи їх, як метафору чи афоризм.

Живе просто — жодного потягу до роскоші. Носить костюм напіввійськового крою, чоботи, шинель. Мешкає в маленькій, просто мебльованій квартирі в Кремлі, яка належала колись двірцевій прислузі.

До жінок байдужий. Йому досить і власної дружини, але і їй приділяє не надто багато уваги; часом поводився з нею брутально, що спричинило до її самогубства.

Мстивий. Ніколи, нікому й нічого не пробачає. Помститься хоч через двадцять років.

Чи має якесь захоплення?

Має — велике, що поглинає його всього. Влада! Жадоба влади. Головною перешкодою на шляху до влади був Ленін. Тому-то й зрадів він його смерті. Свою радість не приховував навіть від особистих секретарів. Та на зборах і засіданнях вдавав убитого горем, проголошував брехливі промови, клявся у вірності вождеві. «Який же ти мерзотник!»— думав я, спостерігаючи за ним,»— напише колись його особистий секретар Б.Бажанов, якому пощастило втекти за кордон.

Поміж семи голів звірини, які рвалися до абсолютної влади, він виявився найспритнішим. Йому пощастило відштовхнути від стерна нової імперії навіть другу за значущістю голову. 21 січня, коли помер Ленін, Троцький саме лікувався на Кавказі. Скориставшись із цього, Сталін надіслав йому телеграму, в якій назвав неправдивий день поховання. У такий спосіб вождь революції № 2, якого не було на похороні, випав із спадкоємців на престол, мовляв, навіть попрощатися не прийшов.

3. «Не бійся жодних спокус, жодної свободи, не тільки зовнішньої, громадської, а й особистої, бо без другої неможлива й перша. Одного бійся — рабства, і найгіршого з усіх рабств — міщанства, і найпоганішого з усіх міщанств — хамства, бо раб, який став царем і є хам, а оцарений хам і є чорт, справді страшний, страшніший від того, що його малюють, грядущий князь світу цього, Грядущий Хам.» Це дореволюційне пророцтво російського письменника Д.С.Мережковського (памфлет «Грядущий Хам») проектується на всі сім голів звірини, але найточніше відображує сутність Сталіна.

Не замислився тільки майстер історичного роману ось над чим: до 1861 р. переважна більшість людності Російської імперії була кріпаками, тобто рабами. Їхні діди й прадіди, аж до тих, хто народився після 1497 року, також були кріпаками. Десятки поколінь народжувалися і вмирали, не звідавши, що таке воля. Рабство тут стало спадковою прикметою. Навіть після скасування кріпацтва 1861 р. на світ продовжували народжуватися раби — за характером, світоглядом, вчинками, принижені на генетичному рівні. А така людина носить у собі заряд протесту, усвідомленого чи неусвідомленого бажання помсти. На цьому полі часом з’являлися і світлі людські сутності, але то — скоріше виняток. Загалом же то — нива, на якій проросте міщанство, а вже на ньому з’являться зловісні плоди, які, дозрівши, отруять усю землю. Ці плоди вистигнуть у ніч людства — в період між 1850-м і 1950-м роками, отримавши могутній стимул від астральної аури планети — Темного сателіта, активність якого буде максимальною, а концентрація найгустішою за 25920 років. Ненависть, бажання помститися за кривди роду, племені спалахнуть у кожній людині. Надто в інородцеві, який зазнав подвійного приниження.

Чому імперія, яка підкорила десятки етносів, в один час опинилася під владою вихідця саме одного з підкорених народів? Чи була тому альтернатива? Була — але інший інородець — Троцький. Отож двічі принижений раб, «Великий Хам», «князь світу цього» опинився на престолі Російської імперії не випадково.