Розділ «Сім чаш гніву»

Та перенесемося в день 21 травня 1924 р., коли вирішувалася доля Сталіна, як керівника держави. Ось що пише Б.Бажанов — секретар Сталіна тих років, котрому пощастило втекти за кордон:

«Пленум відбувався в залі засідань Президії ВЦВК. На невеликій низенькій естраді за столом головуючого сидів Каменєв і поряд з ним — Зінов’єв. Поруч на естраді стояв столик, за яким сидів я (як завжди, я секретарював на Пленумі ЦК). Члени ЦК сиділи на стільцях рядами, обличчям до естради. Троцький сидів у третьому ряді, біля середнього проходу, біля нього — П’ятаков і Радек. Сталін сів праворуч на борт естради, обличчям до вікна і естради так, що члени ЦК не могли бачити його обличчя, але я весь час міг за ним дуже добре спостерігати.

Каменєв відкрив засідання і прочитав ленінського листа. Запанувала тиша. Обличчя Сталіна зробилося похмурим і напруженим. Відповідно до заздалегідь обміркованого сценарію, слово одразу ж узяв Зінов’єв.

«Товариші, ви всі знаєте, що посмертна воля Ілліча, кожне слово Ілліча для нас закон. Не раз ми клялися виконати те, що нам заповів Ілліч. І ви прекрасно знаєте, що цю клятву ми виконаємо. Але є один пункт, за яким ми щасливі констатувати, що побоювання Ілліча не виправдались. Всі ми були свідками нашої спільної роботи протягом останніх місяців і, як і я, ви могли б з задоволенням бачити, що те, чого побоювався Ілліч, не сталося. Я кажу про нашого генерального секретаря і про небезпеку розколу в ЦК.»

Звісно, це була неправда. Члени ЦК чудово знали про розкол в ЦК. Всі мовчали. Зінов’єв запропонував переобрати Сталіна генеральним секретарем. Троцький також мовчав, але енергійною мімікою зображував своє крайнє презирство до всієї цієї комедії.

Каменєв, зі свого боку, переконував членів ЦК залишити Сталіна генеральним секретарем. Сталін із стиснутими щелепами і напруженим обличчям весь час дивився у вікно: вирішувалась його доля.

Оскільки всі мовчали, то Каменєв запропонував голосувати. «Хто за те, щоб залишити товариша Сталіна генеральним секретарем ЦК? Хто проти? Хто утримався?» Голосували простим підняттям рук. Я ходив по рядах і рахував голоси, повідомляючи Каменєву тільки загальний результат. Більшість голосувала за те, щоб Сталіна залишити, проти — невелика група Троцького. Але було кілька, що утримались (зайнятий підрахунком рук, я навіть не помітив, хто саме, дуже про це шкодую).

Зінов’єв і Каменєв виграли. Якби вони знали, що їм пощастило забезпечити кулю у власну потилицю!

Через півтора роки, коли Сталін усунув Зінов’єва й Каменєва від влади, Зінов’єв, нагадуючи про те засідання пленуму і як йому й Каменєву пощастило врятувати Сталіна від падіння й політичного небуття, з гіркотою сказав: «Чи знаєте, товаришу Сталін, що таке вдячність?» Товариш Сталін витяг люльку з рота і відповів: «Ну, а як же, знаю, дуже добре знаю, це така собача хвороба».

«Каменєв Лев Борисович помер 25. 08. 36 року у віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — Москва.

Каменєва Ольга Давидівна померла 11. 09. 41 року в віці 58 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк.

Каменєв Олександр Львович помер 15. 07. 39 року у віці 33 років. Причина смерті — прочерк. Місце смерті — прочерк.»

Зінов'єва розстріляли також 25 серпня 36-го року.

Такі офіційні папери від НКВС уже пізніше отримували родичі сотень тисяч розстріляних.

Ягода забрав собі кулі, що ними були вбиті творці більшовицької імперії. Коли його також розстріляли, кулі забрав собі Єжов, котрий укоротив віку Ягоді. Потім розстріляли і Єжова і кулі назавжди залишилися в його справі. «Кулі револьверні, сплющені, загорнуті в папірці з написом «Каменєв», «Зінов'єв» — так сказано в описі доданому до справи.

«6 І відплатіть ви йому, як і він вам

платив,

і вдвоє подвойте йому за

вчинки його!

Удвоє налийте до чаші, що нею