Частина IV. Пізнання

Психологія. Підручник

4. Управління своїми емоціями і почуттями інших людей. Це регуляція рефлексії емоцій, необхідна для емоційного та інтелектуального розвитку, яка допомагає залишатися відкритим до позитивних і негативних почуттів; викликати емоції або відсторонятися від них залежно від їх інформативності або користі; усвідомлювати емоції, визначати їх ясність, типовість, доцільність тощо; управляти своїми і чужими емоціями за допомогою стримування негативних почуттів і підвищення позитивних, без спотворення інформації, що міститься у них.

На думку П. Селовея і Дж. Мейера, емоційно інтелектуальна людина повинна постійно давати собі раду щодо станів емоційної нестабільності. Управління емоціями передбачає розуміння розвитку стосунків з іншими людьми, що вимагає врахування різних варіантів розвитку емоцій і їх вибору. Регулювання емоцій має бути пластичним.

Слід зазначити, що під ієрархією в концепції П. Селовея і Дж. Мейера розуміється те, що кожна подальша гілка емоційного інтелекту «спирається» на попередню (табл. 17.1).

Серед вітчизняних концепцій емоційоного інтелекту слід відзначити концепцію Е. Носенко. Носенко вважає, що емоційний інтелект — це абсолютно новий рівень функціонування індивідуальності. Емоційний інтелект відбиває міру свідомого ставлення людини до світу, до себе і до оточення. Конструкт «емоційний інтелект» розглядається як форма прояву позитивного ставлення до себе, інших людей і світу. Рушійною силою свідомого ставлення до світу, до себе й оточуючих виступає інтерес. Інтерес особи до себе, світу й оточення як складові емоційного інтелекту є основою цілісності «я» і гармонії у стосунках з іншими людьми. такий погляд визначає, що емоційному інтелекту властиві такі функції, як адаптивна і стресозахисна. Емоційний інтелект розуміється як інтегральна характеристика особи, яка базується на знаннях відносно того, що є добро і що є зло відносно світу, інших людей і себе. Автор відзначає, що ці знання є найвищим рівнем логічних висновків і визначають якісно інший рівень інтелектуальної саморегуляції. Емоційний інтелект іменується саме так з огляду на те, що механізм динамічної взаємодії емоційного та інтелектуального компонента забезпечує єдність внутрішнього і зовнішнього в емоційній саморегуляції. Е. Носенко визначає чинники, на яких базується емоційний інтелект: емоційна стійкість, сумлінність, доброзичливість, відкритість новому досвіду як диспозиційний компонент емоційного інтелекту. При цьому важливо відзначити, що підструктурним компонентом сумлінності є самомотивація. Чинник доброзичливості автор разшифровує як гнучкість у спілкуванні, що сприяє підтримці дружніх стосунків з іншими людьми. Інтегрованим відображенням внутрішніх детермінант емоційного інтелекту у свідомості людини можна вважати почуття психологічного комфорту, у якому фіксується ставлення індивідуума до себе як до суб’єкта життєдіяльності.

Як вважає Г. Г. Горскова, емоції відбивають ставлення людини до різних сфер життя і до самої себе, а інтелект служить для розуміння цих стосунків. Отже, емоції можуть бути об’єктом інтелектуальних операцій. Ці операції здійснюються у формі вербалізації емоцій, заснованій на їхньому усвідомленні та диференціюванні. таким чином, за Г. Г. Горско-вою, емоційний інтелект — це здатність розуміти стосунки особистості, що репрезентуються в емоціях, і управляти емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу.

Таблиця 17.1. Схема компонентів емоційного інтелекту (за П. Селовеєм і Дж. Мейером)
Свідоме управліня емоціямиЗдатність залишатися відкритим для почуттів, як приємних, так і неприємних
Здатність свідомо притягати емоції або відволікатися від емоцій залежно від оцінки їх інформативності або корисності
Здатність до свідомого контролю своїх і чужих емоцій (наприклад, розпізнаванні, наскільки ясними, типовими, впливовими або розумними вони виявляються)
Здатність управляти своїми і чужими емоціями, знижуючи негативні емоції та збільшуючи позитивні без пригнічення або посилення інформації, яку вони можуть передати
Розуміння і аналіз емоційЗдатність до маркування емоцій та їх вербалізації. Розуміння різниці між відмінними за назвою, але близькими за змістом емоціями (наприклад, симпатія і любов)
Здатність інтерпретувати значення зміни емоцій, розуміння причинно-наслідкових зв’язків (наприклад, печаль услід за втратою)
Здатність розуміти комплекс почуттів: одночасної любові й ненависті; чи такої суміші, як благоговійний страх, скомбінованої із страху і здивування
Здатність розпізнавати несподівані зміни емоцій (наприклад, від гніву до задоволення, або від гніву до зніяковіння)
Використання емоцій для підвищення ефективності мислення і діяльностіВикористання емоцій для спрямування уваги на пріоритетні для мислення речі, на важливу інформацію
Емоції досить яскраві й доступні, тому вони можуть бути використані як допоміжні засоби мислення і пам’яті
Емоційне коливання настрою, змінюючи перспективу індивідуумів від оптимістичної до песимістичної, сприяє розгляду множинних точок зору
Викликання емоцій, що сприяють вирішенню певних завдань (наприклад, у гарному настрої краще вирішуються творчі завдання)
Сприйняття, оцінка і вираження емоційЗдатність ідентифікувати емоцію у фізичних станах, відчуттях і думках
Здатність ідентифікувати емоції інших людей у картинах, художніх роботах тощо, через мову, звук, прояви і поведінку
Здатність точно виражати емоції і виражати потреби, пов’язані з цими відчуттями
Здатність розрізняти точні/неточні, справжні/несправжні вираження почуттів

Необхідною умовою емоційного інтелекту є розуміння емоцій суб’єктом. Кінцевим продуктом емоційного інтелекту є ухвалення рішень на основі відображення і осмислення емоцій, які є диференційованою оцінкою подій, що мають особистий сенс. Емоційний інтелект продукує неочевидні способи активності для досягнення цілей і задоволення потреб. На відміну від абстрактного інтелекту, який відбиває закономірності зовнішнього світу, емоційний інтелект відбиває внутрішній світ і його зв’язки з поведінкою особи і взаємодію з реальністю.


Питання для самоконтролю


1. У чому полягає сутність факторних теорій інтелекту?

2. З чим пов’язано виділення різної кількості факторів у факторних теоріях інтелекту?

3. Чим відрізняється «кристалізований інтелект» від «плинного» в теорії Р. Кеттелла?

4. У чому сутність кубічної моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда?

5. Які базові властивості інтелекту виділила М. О. Холодна?

6. У чому полягає сутність «ієрархічної моделі інтелекту» Р. Стернберга?

7. Які уявлення про інтелектуальні здібності мав Г. Айзенк?

8. Дайте визначення поняттю «соціальний інтелект». Чому існує велика кількість визначень цього поняття?

9. Дайте визначення поняттю «емоційний інтелект».

10. Які здібності вчені відносять як до соціального, так і до емоційного інтелекту? Чому?


Література


Основна

1. Айзенк М. Интеллект // Психология: комплексный подход / под ред. М. Айзенка. — Минск: ООО «Новое знание», 2002. — С. 405—425.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 67. Приємного читання.