TextBook • соціальна адаптація — уміння пояснювати і переконувати інших, здатність уживатися з іншими людьми, відкритість у стосунках з оточенням.
А. М. Молокостова дає таке визначення соціального інтелекту: це багатокомпонентна здібність розпізнавати неоднозначні сигнали й умови соціального середовища. Автор розглядає функції соціального інтелекту — пізнавально-оцінну, комунікативну і рефлексивно-корекційну. Когнітивний (пізнавальний) компонент становлять окремі розумові здібності до розуміння (розпізнавання), аналізу і синтезу реакцій та сигналів інших людей, а також умов взаємодії. Поведінко-вий компонент пов’язаний з ефективністю зовнішніх дій особистості на основі розуміння та оцінки умов взаємодії. Когнітивний і поведінковий компоненти узгоджуються з виділеними орієнтовною й виконавською фазами (основами) побудови діяльності. Діяльність у сфері міжособистісних стосунків відбиває критерії та параметри оцінки соціальної ситуації, вибору сприятливих умов. Пізнавальні здатності, які становлять соціальний інтелект, пов’язані з особливостями і потребами особистості. Рефлексивно-корекційний компонент опосередкує зворотний зв’язок соціального світу й особистості. Рефлексія є механізмом, який забезпечує розвиток і саморозвиток соціального інтелекту. Аналіз своїх особливостей і ресурсів дозволяє особистості використовувати сильні сторони і компенсувати слабкі. Усвідомлення своїх особливостей, як природних, так і набутих, дозволяє корегувати свою поведінку щодо соціуму.
17.5. Емоційний інтелект
Найменшу історію вивчення має емоційний інтелект (EQ). Перша наукова розробка моделі емоційного інтелекту належить П. Селовею і Дж. Мейеру. За їх визначенням, емоційний інтелект — це здатність когнітивно переробляти інформацію, що міститься в емоціях: визначати сенс емоцій, їхні зв’язки, використовувати емоційну інформацію як основу для мислення й ухвалення рішень.
Автори визначили модель емоційного інтелекту як конструкт, що включає чотири компоненти, які були названі «гілками». Емоційний інтелект є комбінацією чотирьох здібностей:
1. Сприйняття, ідентифікація емоцій (власних та інших людей), вираження емоцій є здатністю визначити емоції за фізичним станом, почуттями і думками; визначити емоції інших людей через твори мистецтв, мову, звуки, зовнішній вигляд і поведінку, точно виражати емоції та потреби, пов’язані із цими почуттями; диференціювати істинні й неправдиві вирази почуттів.
2. Фасилітація мислення — здатність викликати певну емоцію і потім контролювати її, тобто спостерігати, як емоції входять у когнітивну систему і змінюють когніції. Емоції спрямовують увагу на важливу інформацію; допомагають у міркуваннях і в пам’яті на почуття; зміна настрою з оптимістичного на песимістичний дозволяє враховувати різні точки зору; емоційні стани по-різному допомагають у конкретних підходах до вирішення проблем.
3. Розуміння емоцій — здатність розуміти складні емоції та емоційні переходи з однієї стадії на іншу, аналіз емоцій, використання емоційних знань. Розуміння емоцій є здатністю класифікувати емоції та розпізнавати зв’язки між словами і емоціями; інтерпретувати значення емоцій, що стосуються взаємовідносин; розуміти складні (амбівалентні) почуття; усвідомлювати переходи від однієї емоції до іншої.
4. Управління своїми емоціями і почуттями інших людей. Це регуляція рефлексії емоцій, необхідна для емоційного та інтелектуального розвитку, яка допомагає залишатися відкритим до позитивних і негативних почуттів; викликати емоції або відсторонятися від них залежно від їх інформативності або користі; усвідомлювати емоції, визначати їх ясність, типовість, доцільність тощо; управляти своїми і чужими емоціями за допомогою стримування негативних почуттів і підвищення позитивних, без спотворення інформації, що міститься у них.
На думку П. Селовея і Дж. Мейера, емоційно інтелектуальна людина повинна постійно давати собі раду щодо станів емоційної нестабільності. Управління емоціями передбачає розуміння розвитку стосунків з іншими людьми, що вимагає врахування різних варіантів розвитку емоцій і їх вибору. Регулювання емоцій має бути пластичним.
Слід зазначити, що під ієрархією в концепції П. Селовея і Дж. Мейера розуміється те, що кожна подальша гілка емоційного інтелекту «спирається» на попередню (табл. 17.1).
Серед вітчизняних концепцій емоційоного інтелекту слід відзначити концепцію Е. Носенко. Носенко вважає, що емоційний інтелект — це абсолютно новий рівень функціонування індивідуальності. Емоційний інтелект відбиває міру свідомого ставлення людини до світу, до себе і до оточення. Конструкт «емоційний інтелект» розглядається як форма прояву позитивного ставлення до себе, інших людей і світу. Рушійною силою свідомого ставлення до світу, до себе й оточуючих виступає інтерес. Інтерес особи до себе, світу й оточення як складові емоційного інтелекту є основою цілісності «я» і гармонії у стосунках з іншими людьми. такий погляд визначає, що емоційному інтелекту властиві такі функції, як адаптивна і стресозахисна. Емоційний інтелект розуміється як інтегральна характеристика особи, яка базується на знаннях відносно того, що є добро і що є зло відносно світу, інших людей і себе. Автор відзначає, що ці знання є найвищим рівнем логічних висновків і визначають якісно інший рівень інтелектуальної саморегуляції. Емоційний інтелект іменується саме так з огляду на те, що механізм динамічної взаємодії емоційного та інтелектуального компонента забезпечує єдність внутрішнього і зовнішнього в емоційній саморегуляції. Е. Носенко визначає чинники, на яких базується емоційний інтелект: емоційна стійкість, сумлінність, доброзичливість, відкритість новому досвіду як диспозиційний компонент емоційного інтелекту. При цьому важливо відзначити, що підструктурним компонентом сумлінності є самомотивація. Чинник доброзичливості автор разшифровує як гнучкість у спілкуванні, що сприяє підтримці дружніх стосунків з іншими людьми. Інтегрованим відображенням внутрішніх детермінант емоційного інтелекту у свідомості людини можна вважати почуття психологічного комфорту, у якому фіксується ставлення індивідуума до себе як до суб’єкта життєдіяльності.
Як вважає Г. Г. Горскова, емоції відбивають ставлення людини до різних сфер життя і до самої себе, а інтелект служить для розуміння цих стосунків. Отже, емоції можуть бути об’єктом інтелектуальних операцій. Ці операції здійснюються у формі вербалізації емоцій, заснованій на їхньому усвідомленні та диференціюванні. таким чином, за Г. Г. Горско-вою, емоційний інтелект — це здатність розуміти стосунки особистості, що репрезентуються в емоціях, і управляти емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу.
| Свідоме управліня емоціями | Здатність залишатися відкритим для почуттів, як приємних, так і неприємних |
| Здатність свідомо притягати емоції або відволікатися від емоцій залежно від оцінки їх інформативності або корисності | |
| Здатність до свідомого контролю своїх і чужих емоцій (наприклад, розпізнаванні, наскільки ясними, типовими, впливовими або розумними вони виявляються) | |
| Здатність управляти своїми і чужими емоціями, знижуючи негативні емоції та збільшуючи позитивні без пригнічення або посилення інформації, яку вони можуть передати | |
| Розуміння і аналіз емоцій | Здатність до маркування емоцій та їх вербалізації. Розуміння різниці між відмінними за назвою, але близькими за змістом емоціями (наприклад, симпатія і любов) |
| Здатність інтерпретувати значення зміни емоцій, розуміння причинно-наслідкових зв’язків (наприклад, печаль услід за втратою) | |
| Здатність розуміти комплекс почуттів: одночасної любові й ненависті; чи такої суміші, як благоговійний страх, скомбінованої із страху і здивування | |
| Здатність розпізнавати несподівані зміни емоцій (наприклад, від гніву до задоволення, або від гніву до зніяковіння) | |
| Використання емоцій для підвищення ефективності мислення і діяльності | Використання емоцій для спрямування уваги на пріоритетні для мислення речі, на важливу інформацію |
| Емоції досить яскраві й доступні, тому вони можуть бути використані як допоміжні засоби мислення і пам’яті | |
| Емоційне коливання настрою, змінюючи перспективу індивідуумів від оптимістичної до песимістичної, сприяє розгляду множинних точок зору | |
| Викликання емоцій, що сприяють вирішенню певних завдань (наприклад, у гарному настрої краще вирішуються творчі завдання) | |
| Сприйняття, оцінка і вираження емоцій | Здатність ідентифікувати емоцію у фізичних станах, відчуттях і думках |
| Здатність ідентифікувати емоції інших людей у картинах, художніх роботах тощо, через мову, звук, прояви і поведінку | |
| Здатність точно виражати емоції і виражати потреби, пов’язані з цими відчуттями | |
| Здатність розрізняти точні/неточні, справжні/несправжні вираження почуттів |
Необхідною умовою емоційного інтелекту є розуміння емоцій суб’єктом. Кінцевим продуктом емоційного інтелекту є ухвалення рішень на основі відображення і осмислення емоцій, які є диференційованою оцінкою подій, що мають особистий сенс. Емоційний інтелект продукує неочевидні способи активності для досягнення цілей і задоволення потреб. На відміну від абстрактного інтелекту, який відбиває закономірності зовнішнього світу, емоційний інтелект відбиває внутрішній світ і його зв’язки з поведінкою особи і взаємодію з реальністю.
Питання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність факторних теорій інтелекту?
2. З чим пов’язано виділення різної кількості факторів у факторних теоріях інтелекту?
3. Чим відрізняється «кристалізований інтелект» від «плинного» в теорії Р. Кеттелла?
4. У чому сутність кубічної моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда?
5. Які базові властивості інтелекту виділила М. О. Холодна?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 66. Приємного читання.