Розділ «Частина I. Психологія як наукова дисципліна»

Як наслідок, до середини ХХ ст. була виконана велика кількість досліджень, спрямованих на виявлення особливостей функціонування лівої та правої півкулі й їх співвідношення. Була розроблена низка оригінальних методів вивчення ФАМ, накопичений цінний фактичний матеріал. Слід зазначити, що більша частина цих досліджень проводилась у річищі гіпотези про домінуванні однієї півкулі над іншою.

З кінця 1960-х рр. намітилась тенденція відмови від уявлення про домінантність півкуль. Це було пов’язано з тим, що на той час уже була відкрита низка важливих не-мов-леннєвих функцій правої півкулі (її роль у швидкості переробки інформації, процесах уяви, творчості). Права півкуля мозку стала розглядатися не як менш розвинений додаток лівої півкулі, а як самостійний і повноцінний орган, робота якого робить суттєвий внесок у перебіг вищих психічних функцій.

Так, на зміну поняттю домінантності прийшло уявлення про взаємодію півкуль; на зміну жорстких субординацій-них відношень — про процеси співробітництва і взаємо-доповнення функцій обох півкуль, що розглядаються як рівноправні та однаково високорозвинені, але як такі, що виконують свої специфічні функції і роблять різний внесок у розв’язання різноманітних задач. Переважна більшість сучасних досліджень ФАМ проводиться в річищі гіпотези про взаємодію, а не домінантність півкуль.

4.4.2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку

Усі закони ФАМ носять статистичний характер (тобто відображають загальні тенденції, найбільш вірогідні випадки). так, наприклад, закон домінування лівої півкулі стосовно мови виконується лише у 93—95% випадків, за-кон про переваги правого ока — у 65—70% випадків. У зв’язку з такою специфікою законів ФАМ завжди виникає необхідність враховувати індивідуальні особливості функцій мозку людини і за допомогою спеціальних методик точно діагностувати їх.

Друга особливість законів ФАМ полягає в тому, що частіше розбіжності між показниками ефективності тієї чи іншої функції, яка виконується лівою чи правою півкулею, порівняно незначні. Наприклад, відтворення слів, які подаються до лівої та до правої півкулі, можуть складати відповідно 65 і 45%, а латентний час упізнавання фігур, що проектуються до лівої чи правої півкулі — 120 і 135 мс. На основі цієї різниці і робиться висновок про перевагу однієї із півкуль у виконанні конкретних функцій. Незначна величина зафіксованих відмінностей пояснюється наявністю нежорсткої, лише відносної спеціалізації півкуль стосовно виконання тих чи інших функцій, а також неможливістю повністю ізолювати одну півкулю від іншої через безліч провідних шляхів на рівні кори та підкірки.

Третя особливість законів ФАМ полягає в тому, що вони виконуються переважно в нормальних, звичних для людини умовах та можуть суттєво змінюватись під впливом різних факторів (утома, стрес, алкогольне сп’яніння). Ці та інші фактори по-різному впливають на ліву та праву півкулю, через що можуть порушуватися звичні співвідношення між їх функціями.

Специфічні особливості законів ФАМ необхідно враховувати під час інтерпретації отриманих результатів та їх застосуванні у практичних цілях.

4.4.3. Види функціональних асиметрій мозку

Оскільки різні зони і ділянки кори головного мозку беруть участь у здійсненні різноманітних функцій (відчуттів, сприймання різної модальності, рухів, мислення, пам’яті, емоцій), то відповідно до того, які конкретно функції розглядаються, виділяють різні види асиметрій.

До основних видів ФАМ людини можна віднести:

1) моторні, що характеризують різницю у виконанні дій і рухів лівими та правими частинами тіла;

2) сенсорно-перцептивні, які, у свою чергу, поділяються за модальностями: шкірно-кінестетичні, зорові, слухові; вони характеризують відмінності у виконанні відповідних функцій лівою та правою півкулею мозку;

3) інтелектуальні, що характеризують відмінності у розв’язанні тих чи інших задач при функціонуванні різних півкуль;

4) мнемічні, що характеризують відмінності в запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні матеріалу при функціонуванні різних півкуль;

5) емоційні, що характеризують відмінності щодо перебігу процесів та станів при функціонуванні різних півкуль.

Розглянемо перш за все механізми моторних та сен-сорно-перцептивних асиметрій, які досить добре вивчені та визначаються насамперед анатомічними особливостями нервової системи (механізми інтелектуальних, мнемічних та емоційних асиметрій вивчені порівняно менше).

Моторні та шкірно-кінестетичні асиметрії. Тім’яні відділи лівої та правої півкулі, що здійснюють ці функції, пов’язані з периферією (тобто з м’язами і шкірно-кінестетичними рецепторами) таким чином, що нервові волокна від кори через усі підкоркові відділи йдуть у межах однієї півкулі, а на рівні стовбуру головного мозку відбувається їх повне перехрещення. Як результат, волокна, які йдуть від правої півкулі, входять у ліву частину спинного мозку та іннервують ліву частину тіла, а від лівої півкулі — праву. таким чином, ліві рука, нога, око і решта частин тіла пов’язані з правою півкулею, а праві — з лівою (як аферентними, так і еферентними волокнами). тому за функціями правої руки роблять висновок стосовно роботи лівої півкулі, а за функціями лівої — правої півкулі.

Зорова асиметрія. Зоровий аналізатор анатомічно побудований таким чином, що інформація, яка подається до лівого поля зору, надходить у праву півкулю, а інформація, яка подається до правого поля зору, — у ліву півкулю. так, наявність інформації в правому полі зору сприяє збудженню рецепторів, які знаходяться в лівій частині сітківки як лівого, так і правого ока. Провідні нервові волокна утворюють потім частковий перехрест — хіазму, і як результат, уся інформація, що надходить з правої частини обох очей, надходить до правої півкулі, а з лівої частини — до лівої. таким чином, функції лівої та правої півкулі (коркової ділянки зорового аналізатора — потиличної кори) пов’язані не ізольовано з лівим та правим оком, а з лівим та правим полями зору (кожне з яких може сприйматися будь-яким оком). Отже, можна зробити висновки стосовно зорових функцій лівої та правої півкулі, вибірково подаючи сигнали до правого чи лівого поля зору.

Слухові асиметрії. Слуховий аналізатор має таку анатомічну будову, що нервові волокна, які йдуть від лівого та від правого вуха, у подальшому змішуються один з одним, переплутуються, і потім частина волокон іде до лівої півкулі, а частина — до правої. таким чином, кожне вухо, і ліве, і праве, пов’язане з обома півкулями; інформація, яка до нього подається, потрапляє і до лівої, і до правої частин мозку. Однак особливість слухового перехрестя така, що від кожного вуха у протилежному напрямку іде більший пучок нервових волокон, ніж в однойменному. Це і забезпечує більш активну участь у переробці інформації, яка подається на одне вухо, протилежної ділянки мозку. таким чином, ліве вухо переважно пов’язане з правою півкулею, а праве — з лівою. Тому, вибірково подаючи слухову інформацію то в одне, то в інше вухо, можна робити висновок про специфіку функцій лівої та правої півкуль мозку.