Розділ «Частина I. Психологія як наукова дисципліна»

Щодо описів ФАМ у літературі часто використовують деякі терміни, які доцільно запам’ятати: dexter — правий; sinister — лівий (скорочено: D, S); іпсилатерательний — односторонній, пов’язаний із однойменною стороною; конт-ралатеральний — той, що знаходиться на протилежній стороні; гемісфера — півкуля.

4.4.4. Методи дослідження функціональних асиметрій мозку та основні результати досліджень

Існують таки методи дослідження ФАМ:

1. Фіксація фізіологічних та електрофізіологічних показників роботи кожної півкулі. Частіше фіксуються такі показники: наповненість кровотоку, тиск крові, електроенцефалограма (ЕЕГ) та викликані потенціали (ВП). Відомо, що активно працюючі півкулі більш інтенсивно постачаються кров’ю, тому найменше збільшення ваги однієї з півкуль під час розв’язання тієї чи іншої задачі свідчить про її більш вагомий внесок у цей процес. Серед показників ЕЕГ частіше враховується депресія α-ритму. Більш активно функціонуюча півкуля характеризується більшим проявом депресії α-ритму при переході до β-ритму. Викликані потенціали фіксуються з найменшим латентним часом у тій півкулі, якій безпосередньо адресована пред’явлена інформація, тобто яка безпосередньо пов’язана із здійсненням тієї чи іншої функції. Виявлено, що під час розв’язання вербальних задач частіше спостерігається висока активність лівої півкулі, невербальних — правої, під час згадування емоційних ситуацій активніша права півкуля, при переживанні позитивних емоцій під час перегляду фільму активніша ліва півкуля, а негативних емоцій — права.

2. Вибіркова подача інформації до однієї півкулі (враховуючи анатомічну будову аналізаторів). Метод застосовується від час вивчення шкірно-кінестетичних, слухових та зорових ФАМ.

Під час вивчення тактильних асиметрій досліджуваному в ліву чи праву руку дають для обмацування або впізнання фігури. Фіксуються показники точності, швидкості сприймання та відсоток правильних відповідей. виявлено, що різноманітні плоскі та об’ємні фігури більш ефективно сприймаються під час обмацування лівою рукою (тобто при функціонуванні правої півкулі). Установлено, що шрифт Брайля (для сліпих) краще читається лівою рукою; це стосується як дітей, так і дорослих. Сприймання ліній та фігур, які «малюють» на різних ділянках шкіри, точніше для лівої сторони тіла.

У дослідженні С. Вітельсон, яке полягало в порівнянні здібностей тактильного впізнавання предметів лівою та правою рукою, у 200 дітей-правшів було виявлено, що хлопчики вже з 6 років мають правопівкульну спеціалізацію за цією здібністю, а у дівчаток півкульна симетрія зберігається до 12—13 років.

Для отримання слухових асиметрій використовується методика дихотичного прослуховування, розроблена Кі-мурою. Досліджуваному за допомогою навушників одночасно подається інформація на обидва вуха: одна — до лівого, інша — до правого. Це може бути вербальна інформація (слова, цифри, числа) або тонічна (різноманітні музичні або природні звуки). Потім досліджуваного просять відтворити всю почуту інформацію.

Результати застосування цієї методики показують, що більшість людей словесний та числовий матеріали краще відтворюють з правого вуха (стосовно прийому інформації), а невербальний матеріал — з лівого. Ступінь переваги одного вуха над іншим стосовно прийому інформації виміряються за допомогою спеціального коефіцієнта слухової асиметрії (або коефіцієнта «правого вуха»), (%):

Кпу = (П – Л)/(П + Л) · 100,

де П — кількість правильно відтворених елементів, що пред’являлись на праве вухо; Л — теж саме, але для лівого вуха.

Існують дві основні гіпотези, які пояснюють ефект переваги одного вуха над іншим:

• блокування інформації на вході (гіпотеза Д. Кімури): в момент надходження інформації, яка потрапляє через одне вухо, пригнічується інформація, яка потрапляє через інше, і остання зберігається в меншому обсязі або з меншою міцністю;

• блокування на виході (гіпотеза Б. С. Котик): різниця виявляється на етапі відтворення інформації, при цьому різні півкулі мають різні можливості довільної регуляції процесу отримання інформації; при тестуванні методом впізнання різниця не виявлена.

За даними Д. Кімури, слухові асиметрії формуються у віці від 4 до 12 років; праве вухо домінує при сприйманні слів у 94% правшів і у 50% лівшів.

При вивченні зорових асиметрій пред’являють матеріал у різних полях зору (лівому та правому) за умови, що досліджуваний дивиться прямо перед собою, на фіксовану точку. За обсягом і точністю сприймання матеріалу в різних полях зору судять про перевагу однієї з півкуль. У всіх випадках інформація пред’являється на короткий час (до 1 секунди).

Використовуються два основних методичних прийоми:

• подача матеріалу по черзі то зліва, то справа від точки фіксації (метод Р. Мишкіна і Дж. Форгейза); більшість досліджуваних вербальний матеріал краще упізнають при подачі його справа, а невербальний — зліва;

• одночасна подача матеріалу і зліва, і справа від точки фіксації; найбільш розповсюджений його варіант — метод химер (метод С. Тревартена і М. Кінсбурна). Матеріал, що пред’являється в цьому випадку, готується так: беруться фотографії двох різних облич, кожну із них розрізають чітко по лінії вертикальної симетрії, потім склеюють разом ліву половинку першого обличчя з правою половинкою другого обличчя; ці зіставлені зображення облич і називаються химерами. Після пред’явлення химери досліджуваному дається набір фотографій облич, серед яких знаходиться і перше, і друге обличчя, і він повинен вказати на те обличчя, яке демонструвалось на початку. Проведені дослідження свідчать, що в більшості випадків досліджувані не помічають «каверзи», тобто інформація з одного поля зору пригнічує інформацію з іншого поля, і частіш за все впізнають те обличчя, половинка якого була зліва (тобто домінуючою у сприйманні облич виявляється права півкуля).

Результати численних експериментальних досліджень зорових асиметрій свідчать про те, що праве і ліве поля зору функціонально не рівнозначні, це варто враховувати при створенні операторських пультів керування, у рекламі. так, слова та числа краще розташовувати на зображенні справа, а образну інформацію, зокрема, візуальний центр малюнка — зліва. Р. Р. Зенков проаналізував 70 картин різних відомих художників XIV—XVI ст., із них 43 картини мали словесні написи (до речі, у 41 картини слова знаходились справа), 63 картини були асиметричними, і у 58 із них смисловий центр знаходився зліва. таким чином, талановиті художники Середньовіччя певно інтуїтивно вже враховували цю відкриту набагато пізніше закономірність зорового сприйняття людини.