• надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
• є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
• набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Тимчасове вилучення майна застосовується при затриманні особи у порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 КПК України. Якщо затримання було проведено не-уповноваженою службовою особою, вона зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
• за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
• за ухвалою слідчого судді чи суду у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
• у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України.
Арешт майна (ст.ст. 170-174 КПК України) - це тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які згідно з законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно чи заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його або розпоряджатися чи користуватися ним.
Арешт майна застосовується з метою забезпечення:
• виконання вироку в частині цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили (ч. 2 ст. 170 КПК України);
• можливої конфіскації майна в справах про кримінальні правопорушення, за які може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладено на:
• 1) нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права;
• 2) майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме:
– підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
– надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
– є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок та умови застосування заходів забезпечення кримінального провадження“ на сторінці 8. Приємного читання.
