Поняття та сутність адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України
Сучасний етап світового розвитку характеризується зростаючими тенденціями до визнання людини найвищою соціальною цінністю та створення надійних правових механізмів забезпечення реалізації основних її прав та інтересів. У цьому напрямі основними завданнями української держави щодо здійснення соціально-економічних, політичних та інших перетворень у апараті влади мають пріоритетну спрямованість на досягнення стану всебічної гарантованості прав кожної окремої людини, об'єднання суспільства загалом та зміцнення його потенціалу. Практично в усіх сферах діяльності держави на перший план виходить забезпечення дієвості громадського контролю за функціонуванням діяльністю органів влади та їх посадових осіб, що має сприяти більш широкому залученню громадян до участі в управлінні державними справами, підвищення його ефективності, тобто своєчасному виявленню й подоланню наявних проблем. Орієнтири в діяльності держави та посадових осіб щодо взаємодії й взаємин із громадянами визначені положеннями ст. З Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю[1].
Забезпечення прав окремої людини і суспільства в цілому гарантує система законодавства країни. В енциклопедичній літературі поняття "система" трактується як структура, що становить єдність закономірно розміщених і функціонуючих частин; порядок зумовлених правильним розміщенням частин у певному зв'язку; класифікація, групування[2]. З наведених визначень для нашого дослідження визначальним є, те, що система – певний поділ цілого, структурований в певному порядку.
Система законодавства – це упорядкована за різними об'єктивними критеріями, зумовлена потребами правового регулювання, життєдіяльності суспільства певна множина нормативних атів, що формується для найбільш ефективного використання правових норм[3]. На думку Π. М. Рабіновича, система права – зумовлена інтересами держави та потребами практики правового регулювання внутрішня організація впорядкованих нормативно- правових актів (та інших письмових нормативно-правових джерел), яка виражається в їх єдності й погодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства[4]. Ю. П. Битяк і О. В. Константий вважають, що система права зумовлює систему законодавства, і навпаки. У цілому вони співвідносяться як філософські категорії змісту та форми[5]. Отже, система адміністративно-правового законодавства – це сукупність усіх чинних впорядкованих нормативно- правових актів.
До системи юридичних гарантій належать конституційно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові та інші. Адміністративно-правові гарантії права на звернення громадян до ОВС України є частиною системи юридичних гарантій.
Під загальним засадами системи адміністративно-правових гарантій права на звернення громадян до ОВС України слід розуміти, що це зумовлена потребами правового регулювання структура, яка становить єдність закономірно розміщених частин у сфері юридично зафіксованого права громадян на звернення до ОВС України. Звісно, що будь-яка система носить умовний характер, але дослідження її частин дає можливість краще розібратися в правовому регулюванні та запропонувати конструктивні рішення вдосконалення чинного законодавства з питань права звернення громадян до ОВС України.
З ухваленням Конституції України 1996 року нового імпульсу набула розбудова демократичної, соціальної, правової держави, головним завданням і змістом діяльності якої є утвердження, забезпечення й захист прав та свобод людини і громадянина. Стаття 40 Основного Закону закріпила положення про те, що "Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк"[1]. Держава взяла на себе важливий обов'язок стосовно створення надійних механізмів захисту цього права та його практичної реалізації.
Встановлення й наповнення змістом адміністративно-правових гарантій реалізації громадянами права на звернення до органів державної виконавчої влади є і надалі залишатиметься однією з найбільш актуальних проблем у теорії і в практичній діяльності органів публічної адміністрації. Тому цілком закономірним можна визнати той факт, що питання про сутність та юридичний зміст гарантій прав і свобод людини, система адміністративно- правових гарантій, механізми реалізації громадянами права на звернення до органів держави та забезпечення законності у цій сфері постійно перебувають у центрі уваги широкого кола фахівців.
Проблема гарантування поняття "інститут гарантій права на звернення громадянами до ОВС" є досить актуальною в теорії та практиці державного будівництва України. Зокрема, стосовно правової природи гарантій права на звернення громадян до ОВС України серед учених немає єдиної точки зору.
Через свою неоднозначність та багатогранність проблема практичної реалізації та гарантування права громадян на звернення завжди викликала гостру наукову й практичну полеміку. Цій темі у своїх дослідженнях приділяли увагу ряд провідних українських і зарубіжних вчених, праці яких визнано фундаментальними з погляду науки адміністративного права.
Проте аналіз висновків різних авторів з досліджуваного питання дає змогу констатувати, що позиції вчених у деяких питаннях суттєво відрізняються, тому єдиного підходу до визначення сутності і змісту юридичних гарантій, які діють у царині адміністративного процесуального права під час здійснення суб'єктами виконавчої влади проваджень за зверненнями громадян, напрацювати наразі не вдалося.
У правовій науці поняття "гарантії" розглядається у двох значеннях – широкому і вузькому. У широкому розумінні "гарантії" – це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на реалізацію прав і свобод громадян, на усунення можливих причин та перешкод їх неповного або неналежного здійснення і захист прав від порушень. Фактори доволі різноманітні, але стосовно процесу реалізації прав і свобод вони виступають як умови, засоби, способи, прийоми та методи. У вузькому розумінні – це частина факторів, направлених на захист прав і свобод людини та громадянина (конкретні шляхи реалізації прав і свобод та захист від порушень).
Виокремлення в системі гарантій умов та засобів має і теоретичну, і практичну значимість. У теоретичному плані воно дає можливість глибше й детальніше розглянути механізм охорони, забезпечення і захисту прав, свобод та здійснення обов'язків. У практичному – указане розділення є корисним, оскільки гарантує пошук конкретних шляхів підвищення ефективності їх реалізації.
Термін "гарантія" походить від французького слова garantie і перекладається як "забезпечення" та означає передбачене законом або договором забезпечення зобов'язання щодо повного виконання договору належним чином[7].
У проаналізованих нами різного роду словниках та довідниках зазначено, що гарантії, по-перше, переважно належать до державних заходів, які беруть на себе відповідальність за функціонування суспільних відносин та створених органів, по-друге, забезпечення надійного функціонування державних інституцій, по-третє, за дачу обіцянки (поруки) у виконанні прийнятих нормативно-правових актів у сфері державного управління.
Об'єднавши наведені роздуми, можна зробити висновок, що поняття "гарантія" має невід'ємні властивості: по-перше, гарантія захищає, по-друге, – забезпечує та реалізує, як перше, так і друге має бути результатом сильної діяльності і впливової державної влади. На сьогодні гарантування права на звернення громадянами до ОВС України відбувається на конституційному, законодавчому, підзаконному, міжнародно-правовому та локальному рівнях.
Під юридичними гарантіями розуміють законодавчо закріплені засоби охорони прав та свобод громадян, способи їх реалізації, а також засоби охорони правопорядку, інтересів суспільства та держави[7].
Однією з умов побудови правової держави, гарантування верховенства права, законності та дотримання прав і свобод громадян є виконання юридичних гарантій в усіх галузях суспільного життя. У практичному житті реалізація гарантій права громадян на звернення до ОВС України забезпечується важливою категорією спеціальних гарантій.
Але попри достатню регламентацію прав людини і громадянина суперечки між людиною та державою, державою та суспільством і державними інституціями через порушення прав та свобод громадян все ж виникають. Свідченням цього є численні судові позови. Так, за визначенням В. Ф. Погорілка та Μ. І. Сірого, юридичні гарантії – це передбачені законом спеціальні засоби практичного забезпечення прав і свобод[9]. Врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки – це так звані правові відносини, які на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 1. Приємного читання.
