Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України

Важливе значення надається спеціальним юридичним (правовим) гарантіям, особливо у реальному житті, коли йдеться про вирішення тієї або іншої конфліктної ситуації, коли потрібно забезпечити припинення порушення права. Усю сукупність ж конституційного, так і іншого законодавства варто розглядати в цілісності як систему юридичних гарантій прав, свобод і обов'язків громадян, кожної особи.

Гарантії прав і свобод людини та громадянина є складовою адміністративно-правового статусу особи, що охоплює всіх фізичних осіб – громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Таким чином конституційні права, свободи й обов'язки насамперед опосередкують відносини і зв'язки між державою й громадянами. Докладаючи на громадян основні обов'язки, держава зберігає за собою можливість в особі відповідних органів встановлювати зміст і обсяг цих обов'язків шляхом видання конкретних актів, визначати умови їх виконання, вживати примусових заходів до тих, хто ухиляється від їх виконання. Подібно до того, як конституційним правам і свободам відповідають обов'язки держави, що виражаються в гарантіях цих прав, так і конституційні обов'язки пов'язані з повноваженнями держави та її органів створювати, керуючись принципами законності, такі умови, вживати таких заходів, які повинні забезпечити неухильне виконання розпоряджень, що містяться в обов'язках. Стосовно цього слушною є думка Т. О. Коломоєць, яка твердить, що за своєю юридичною природою права, свободи, обов'язки й відповідальність громадян у сфері управління нічим не відрізняються від інших прав, свобод, обов'язків і відповідальності, якими громадяни володіють у різних галузях економічного, політичного, соціального й культурного життя[30].

На думку С. Станика, гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина становить система соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та належний захист[31].

Конституція України у відповідних статтях закріплює такі гарантії прав і свобод людини та громадянина:

• права і свободи людини та громадянина захищаються судом (ст. 55);

• кожний має право на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);

• кожному гарантується право знати свої права та обов'язки (ст. 57);

• кожний має право на правову допомогу (ст. 59);

• ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за те ж саме правопорушення (ст. 61);

• конституційні права і свободи людини та громадянина не може бути обмежено, окрім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64)[32].

Окрім гарантій реалізації цих прав Ю. П. Битяк виділяє також механізми забезпечення їх державою, що закріплені в Конституції та законодавчих актах України[33]. На цій підставі можна твердити про наявність між поняттями "гарантування" та "забезпечення" взаємної обумовленості й тісного зв'язку, проте водночас – і про ьіснування деяких відмінних рис. Таку думку обгрунтовує Л. А. Лазаренко, що провокує визначати забезпечення конституційного права на звернення людини і громадянина як діяльність державних організацій, їх посадових і службових осіб, суб'єктів громадянського суспільства зі створення людині і громадянину сприятливих умов стосовно їх можливостей викласти письмово пропозицію чи зауваження, заяву чи клопотання, а також скаргу або особисто в усній формі звернутися до відповідних суб'єктів та здійсненню зобов'язаними суб'єктами охорони і захисту таких можливостей від ймовірного правопорушення, використанню ними засобів щодо відновлення порушеного права та відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих правопорушенням[34].

Питання практичної реалізації гарантування права громадян на звернення до ОВС України, як до правоохоронного органу, тобто наданих їм конституційних прав щодо внесення в органи державної влади та органи місцевого самоврядування пропозицій про поліпшення їхньої діяльності, про сприяння реалізації конституційних прав та законних інтересів, а також поновлення порушених прав і законних інтересів є вельми актуальним, оскільки через реалізацію права громадян України на направлення звернень забезпечується їхня можливість участі в управлінні державними справами.

Правове регулювання гарантій захисту та механізмів втілення в життя наданого громадянам Основним Законом права на звернення, через багатогранність цього питання, перебуває у площині декількох пов'язаних між собою галузей права – передусім конституційного, адміністративного, міжнародного тощо. Відповідно, різні галузі національного права застосовують для його практичної реалізації специфічні механізми, що справляє свій вплив на форми реалізації права. "Конституційні норми, – як зазначає Ю. М. Тодика, – мають своєю метою загальну, універсальну регламентацію статусу особистості. Вони стосуються не будь-якої однієї її сторони, а всіх найбільш важливих її сторін, однак не у повному обсязі, не у деталях, а лише в узагальненому вигляді, що виражає найбільш суттєві риси особи в цілому"[35]. Так, нормами конституційного права закладаються переважно фундаментальні принципи та гарантії права людини і громадянина направляти звернення до будь-яких органів державної влади і місцевого самоврядування, тоді як нормами міжнародного права (а також і права ЄС) – механізми наддержавного, наднаціонального захисту цього права. Для цих галузей права, на відміну від кримінального, цивільного, господарського тощо не є характерною наявність спеціальної процесуальної галузі, норми якої забезпечували б загальний порядок реалізації конституційно-правових або міжнародно-правових норм.

Серед таких законодавчих актів важливу соціальну і політичну значущість має ЗУ "Про звернення громадян", який регулює питання практичної реалізації громадянами України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів[36].

Серед інших нормативних актів, які регулюють порядок реалізації права громадян на звернення до ОВС України, особливе значення мають Укази Президента України, зокрема, Указ від 13 серпня 2002 року за № 700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення громадянами України конституційного права на звернення"[37], ухвалення якого було спрямовано на створення умов і гарантій реалізації цього конституційного права із покладенням відповідних обов'язків на посадових осіб тих органів, якими здійснюється провадження за зверненнями громадян. Цим Указом Президент України зобов'язав керівників виконавчих органів усіх рівнів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій регулярно проводити особистий прийом посадовими особами громадян за місцем їх роботи і проживання, а також затвердити графіки прийому.

Слід погодитися з тезою, висловленою О. В. Кузьменко, згідно з якою галузей матеріального права набагато більше, ніж процесуальних галузей. Тому правова діяльність у разі відсутності "свого" процесуального права здійснюється в рамках функціонування державних інституцій, передбаченого одним із зазначених; у межах однієї галузі матеріального права різноманітні норми мають особливості, які вимагають певного процесуального розмежування щодо їх забезпечення; у деяких випадках виникає необхідність ураховувати особливість конкретних справ[38]. Як справедливо підкреслює Ю. С. Шемшученко, процесуальні норми викладено в Конституції нібито в незавершеному вигляді, оскільки вона передбачає тільки основні елементи правової регламентації, а подальший розвиток (конкретизація, деталізація) її здійснюється чинним законодавством[39]. Відповідно, на норми адміністративного права припадає надзвичайно відповідальна складова – регламентація за допомогою заснованих на законі імперативних методів, процедурних аспектів цього питання у процесуальних правовідносинах.

Фактично всі законодавчі акти України, що мають відношення до гарантування прав громадян або регулюють діяльність державних органів й органів місцевого самоврядування, містять норми про порядок подання та розгляду звернень громадян. Так положення Основного Закону, які є нормами прямої дії та базовими щодо чинного законодавства, знаходять більш детальний розвиток у законах та інших нормативних актах, що ухвалені на його основі.

Закріплення на законодавчому рівні права громадян на звернення є одним із напрямів практичного втілення в життя конституційного принципу участі громадян в управлінні державою і суспільними справами. Через звернення також реалізується особлива форма контролю за дотриманням законності в діяльності ОДВВУ, зокрема ОВС України, ОМСУ, а також забезпечення прав і свобод громадян.

Правова складова інституту гарантування права на звернення громадян втілюється в законодавчо зафіксованих положеннях, принципах та механізмах реалізації цього права, соціальна ж складова має дещо інший характер та сутність.

Згідно з визначенням, яке дається в словнику іноземних слів, термін "соціальний" походить від латинського socialis – суспільний, тобто пов'язаний із життям та відносинами людей у суспільстві[40]. Практично ідентичне визначення терміна "соціальний" надається у словнику російської мови С. І. Ожегова – суспільний; такий, який належить до життя людей та їхніх відносин у суспільстві[41]. Як у зарубіжних країнах, так і в нашій державі наявні поняття "соціальна держава", "соціальний захист", "соціальна політика", які мають однаковий зміст і завжди пов'язані з людиною, захистом її прав та основних свобод та спрямовані на створення механізмів їх практичної реалізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України
  • Становлення та розвиток інституту гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Адміністративно-правове регулювання права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 2. Система адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Нормативно-правові гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Організаційно-правові гарантій права звернення громадян до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 3. Адміністративно-правовий механізм реалізації гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України та шляхи його удосконалення

  • Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Шляхи вдосконалення адміністративно-правового механізму реалізації права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Післямова