Закріплення в ст. 1 Конституції положення про те, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава"[42], стало основою для подальшого розроблення соціальної спрямованості вітчизняного законодавства, а отже – утвердження й забезпечення прав людини та громадянина і основних свобод.
У філософсько-правовому розумінні "соціальна держава" як концепція та практика розбудови цивілізованого суспільства виникла у другій половині XIX ст. та стала своєрідною спробою вирішення соціально-економічних проблем. Інтерпретація цього поняття, по-перше, співвідноситься за своїм обсягом зі змістовною та функціональною "завантаженістю" термінів "історія", "культура" тощо; по-друге, належить до предмета класичної та неокласичної соціології; по-третє, відображає взаємообумовленість індивідуального буття людей та надіндивідуальних структур соціальної динаміки і соціальної статики
.
Виходячи з соціальної спрямованості функцій і завдань, покладених на всі без винятку органи державної виконавчої влади, призначенням яких є втілення в життя норм і приписів законів та практичне виконання вимог інших нормативно-правових актів, гарантії реалізації громадянами права на звернення до цих структур та їх посадових осіб можна виділити із загальної та суміжної кількості правових явищ. За визначенням, запропонованим Т. О. Коломоєць, виконавча влада – це гілка державної влади, яка передбачає наявність особливих ланок державного апарату (органів державного управління загальної компетенції), які мають право безпосереднього управління державою, виконання законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих законодавчою владою. Тобто, це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади[44].
Конституційні норми, що закріплюють права громадян на звернення й закладають загальні засади гарантій їх реалізації, тісно взаємодіють з нормами інших галузей права, у яких дістають свого подальшого втілення. Не є винятком і адміністративно-процесуальне право. Як зазначають О. В. Кузьменко та Т. О. Гуржій, значна частина конституційних прав і свобод людини та громадянина реалізовуються за допомогою адміністративно-процесуальних норм, зокрема, й право на звернення до органів влади[45]. На процес реалізації громадянами права на звернення до органів державної виконавчої влади юридичні гарантії впливають опосередковано, шляхом застосування різних форм і засобів. При цьому юридичні гарантії розглядаються як сукупність умов, засобів, організаційно-правових заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення режиму законності й правопорядку, що постають як юридичні форми загальних гарантій[46]. На цій підставі слід зазначити, що юридичні гарантії являють собою спеціальний вид гарантій (що вважаються похідними від загальних), а їх підгрунтям є комплекс конкретних правових норм, які визначають умови й порядок реалізації прав, юридичні засоби їхньої охорони та захисту у випадку порушення тощо. За допомогою цих правових засобів забезпечується реалізація правового статусу особи з використанням державного примусу або можливості такого примусу з боку державних органів. Ці засоби застосовуються, як правило, за ініціативою самих громадян як суб'єктів адміністративно-правових відносин за участю органів державної виконавчої влади шляхом подання заяв або скарг на їхні дії, рішення чи бездіяльність.
Чинне законодавство про звернення громадян не містить окремих статей, у яких окремо визначаються юридичні гарантій реалізації громадянами права на звернення до органів державної виконавчої влади – нормативні приписи щодо засобів і заходів забезпечення цього права пронизують весь його зміст. Як приклад може бути наведено положення ЗУ "Про звернення громадян", які встановлюють для органів державної влади низку заборон, а саме: щодо відмови у прийнятті та розгляді звернення (ст. 7), переслідування громадян за подання звернення і примушування їх до його подання (ст. 9), розголошення відомостей, що містяться у зверненнях (ст. 10) тощо; конкретизують у відповідних нормах обов'язки органів державної влади (так само, як і інших суб'єктів розгляду звернень) під час роботи зі зверненнями громадян або здійснення їх особистого прийому (розд. 2), а також встановлюють відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян (ст. 24), контролю та нагляду за його дотриманням (ст. ст. 28, 29)[47], що свідчить про досягнення органом законодавчої влади мети створення системи відповідних юридичних гарантій реалізації громадянами наданого їм Конституцією та законами України права направляти звернення до органів влади. На підставі узагальнення наведених вище визначень поняття "гарантія" висновуємо про наявність у змісті юридичних гарантій двох невід'ємних характерних рис: по- перше, гарантія закладає механізми захисту прав, свобод та інтересів громадян, а також виконання ними своїх обов'язків; по-друге, гарантія постає засобом їх практичної реалізації, тобто втілення в життя. Обидві ці властивості є похідними або такими, що об'єктивуються за участі й під впливом держави в особі відповідних органів виконавчої влади.
На підставі наведеного виділяємо низку специфічних рис, які є характерними для юридичних гарантій реалізації громадянами права на звернення до органів державної виконавчої влади. Гарантії цього права, як і механізми їх забезпечення, мають державно-владну природу, компоненти якої передбачають, по-перше, створення дієвих засобів для сприяння практичній реалізації громадянами наданих їм прав; по-друге, діють як запорука та форма забезпечення виконання державою обов'язків щодо всебічного захисту прав і свобод людини та громадянина; по-третє, встановлюють підстави для застосування заходів юридичної відповідальності до посадових осіб органів виконавчої влади за порушення законодавства про звернення громадян.
Під адміністративно-правовими гарантіями права на звернення громадянами до ОВС України слід розуміти систему юридично закріплених умов і заходів, спрямованих на визначення порядку збирання, надання, розгляду та отримання відповіді від компетентного органу з приводу предмета звернення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 4. Приємного читання.
