Будуючи правову державу, навряд чи можна заперечувати той факт, що лише деякі з переваг демократичного суспільства за важливістю громадський спокій, який дозволяє громадянам вільно користуватися правами і свободами. Оцінюючи успіх у досягненні такого суспільного стану, насамперед слід звернутися до ролі правоохоронної системи та її місця в суспільному ладі. Важливе місце в побудові правової держави посідає питання довіри громадськості до рішень, які приймаються органами публічного управління. Свідченням такої підтримки є зростання щорічної кількості звернень громадян до зазначених органів, у тому числі і до ОВС України. Ураховуючи еволюційний розвиток суспільства, зміну системи управління, трансформацію влади на місцях, без взаємодії ОВС з органами публічного управління, у тому числі й з правоохоронними органами, реалізація права громадян на звернення до ОВС України буде менш ефективною. Тільки при взаємодії ОВС з державними та суспільними інституціями можемо досягти значних успіхів у перебудові правоохоронних органів, викоріненні проявів порушення прав громадян та бездіяльності працівників правоохоронних органів. І чим тісніша буде взаємодія, тим ефективніше будуть захищатися права і свободи громадян у сучасному суспільстві.
Характерною ознакою сучасного етапу побудови правової держави України є демократизація суспільного життя, яка виявляється в поглибленні уваги до практичного захисту прав і свобод людини та громадянина. Слід підтримати думку А. Ю. Олійника, що засади діяльності, принципи та
призначення правоохоронного органу в будь-якій державі слід розглядати на базі в Конституції – Основного Закону держави, який визначає основи суспільного і державного ладу, систему державних органів, порядок їх утворення й діяльності, прав і обов'язків громадян[1].
Багато вчених вважають, що одним з основних напрямів адміністративної реформи має бути нове бачення взаємодії правоохоронних органів із населенням. Необхідно відійти від старих стереотипів відносин, які базуються на владно-репресивних, недовірливих, а в деяких випадках – і негативних, ворожих проявах. Партнерські засади мають бути фундаментом відносин між сторонами. На думку науковців, це спільна діяльність, яка грунтується на рівних правах і обов'язках, спрямована на досягнення спільної мети та визначається потребами, інтересами та цілями сторін[2].
При забезпеченні прав громадян на звернення до ОВС перед правоохоронними органами постає ряд питань. Одне з них – щодо взаємодії державних правоохоронних органів з громадськістю лежить у площині прав і свобод людини. З одного боку, у ст. З Конституції нашої держави визначається, що людина в Україні визнається найвищою соціальною цінністю, конституційні права і свободи якої захищаються державою і суспільством, а з другого, – самі громадяни захищають власні права та свободи. Чим тісніше буде взаємодія між гілками влади і суспільством, тим якісніші будуть правоохоронні послуги[3].
Слід підтримати погляди науковців стосовно того, що держава має усувати, згладжувати протиріччя між загальними інтересами й інтересами
приватними. Ця теза слушна щодо будь-якого державного інституту, поміж іншим й ОВС. Її значення в найзагальнішому вигляді – це підтримка (охорона, захист) усталеного в суспільстві правопорядку[4].
Успішне розв'язання завдань, визначених суспільством перед правоохоронними органами держави, можливе лише на основі об'єднання зусиль ОДВВУ, ОМСУ, громадських об'єднань та громадськості. Зазначене є актуальним для організації діяльності органів державної влади, але особливо цінним для підрозділів ОВС. Участь громадськості в охороні правопорядку та громадської безпеки зумовлено, власне, природою української держави.
Поняття "взаємодія" досить широко висвітлене в літературі наукового спрямування – його розглядають як одну з філософських категорій, як метод співпраці або ж як зв'язок між об'єктами управління, а також як соціальну та психологічну категорію.
Розглядаючи з позиції філософії термін "взаємодія", можна висновувати, що це об'єктивна й універсальна форма руху та розвитку, яка визначає структурну організацію будь-якої матеріальної схеми[5]. Нарівні з філософською парадигмою термін "взаємодія" вживається на позначення узгодженості дій та взаємної підтримки[6].
Традиційно у спеціальній літературі принципи взаємодії поділяються на загальні та спеціальні. Загальні принципи взаємодії підрозділів ОВС із правоохоронними суб'єктами походять від загальнообов'язкових принципів побудови процесу взаємодії. До них треба віднести: прозорість, узгодженість, оперативність, об'єктивність, гласність та відкритість, законність, забезпечення прав людини та громадянина, науковість.
Спеціальні принципи взаємодії підрозділів ОВС із іншими суб'єктами управління мають функціональну приналежність та відповідають за побудову стійких взаємовідносин. До них ми відносимо: безперервність взаємодії, постійний обмін інформацією, узгодженість за місцем і часом, планування, незалежність суб'єктів взаємодії, організаційність, циклічність, оптимальне використання можливостей суб'єктів, професійність, відповідальність.
В основу взаємодії покладається принцип незалежності кожного з учасників відносин. Самостійність у цьому процесі не виключає узгодженості в діях правоохоронних органів та інших суб'єктів управлінської діяльності, саме діяльність як елемент діалектичного розвитку дійсності. У зв'язку з цим вона розглядається як вищий ступінь консолідації сил і засобів.
Проаналізувавши наукові розвідки вчених стосовно проблем взаємодії ОВС із громадою, ми бачимо, що даному питанню різного часу приділяли достатньо уваги. У своїх працях науковці та практичні працівники досліджували взаємодію правоохоронних органів із громадськістю під час охорони громадського порядку, водночас не залишаючи без розгляду важливе питання щодо взаємодії у сфері забезпечення права на звернення до ОВС. Таке положення є цілком природним, адже тривалість перебування правоохоронних органів у складі єдиного органу дається й на сьогодні взнаки.
За радянських часів В. Д. Рєзвих та І. А. Скляров трактували взаємодію як спільну чи погоджену за метою, місцем і часом діяльність різних державних органів і громадських організацій, що розв'язують спільне завдання.[7]
На думку Т. Л. Маркелова, "взаємодія – це глибоке поняття, до якого входять спілкування, зв'язок і взаємодопомога у вирішенні спільних завдань"[8]. І. Л. Олійник вважає, що взаємодія – це обмін результатами діяльності, у процесі якої важливо не тільки здійснити обмін інформацією, а й організувати обмін діями, спланувати загальну діяльність[9].
Під взаємодією правоохоронних органів Ю. В. Наумкін розуміє "постійні об'єктивно існуючі між ними взаємозв'язки, обумовлені загальними цілями, які досягаються у процесі взаємовпливу та взаємного використання можливостей один одного заради досягнення як загальних цілей, так і своїх власних"[10].
С. Я. Янковський визначає, що будь-яка взаємодія між об'єктами, у процесі якої один набуває субстанцію, а інший її не втрачає, називається інформаційною взаємодією. При цьому субстанція, що передається, називається інформацією, яка не існує поза взаємодією суб'єктів[11].
Деякі вчені вважають взаємодію ознакою партнерства, що виникає між двома або декількома суб'єктами, з метою вирішення спільної проблеми. Окрім традиційного терміна "взаємодія" в наукових публікаціях обгрунтовано вживається поняття "партнерські взаємовідносини". Партнерські взаємовідносини – діяльність двох чи більше суб'єктів для досягнення загальної мети, що спрямовані на найоптимальніше використання можливостей взаємодіючих. Про значущість партнерства як необхідної засади прозорої та демократичної діяльності правоохоронних органів йдеться також у Лімській декларації VIII Міжнародної конференції з боротьби з корупцією[12].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 1. Приємного читання.
