Розділ «Тема № 25. Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень»

Кількість днів, відпрацьованих порушником, має бути не менше кількості робочих днів, що припадають на встановлений районним (міським) судом (суддею) календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих днів.

Слід зазначити, що у строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачується заробітна плата (через простої з вини адміністрації). До цього строку також зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим і час, проведений у відпустці по вагітності і родах. Але якщо хвороба спричинена сп'янінням або діями, пов'язаними з сп'янінням, то час хвороби до строку відбування виправних робіт не зараховується (ст. 323 КУпАП).

Ефективне виконання постанови про застосування виправних робіт, їх виховний вплив багато в чому залежать віддій адміністрації певного підприємства, установи чи організації, де порушник безпосередньо відбуває призначений йому вид покарання.

При отриманні копії постанови, адміністрація зобов'язана правильно і своєчасно провадити відрахування із заробітку порушника в дохід держави і своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку.

На адміністрацію покладено забезпечення контролю за поведінкою особи, що відбуває виправні роботи, проведення з нею виховної роботи, а також трудове виховання в дусі чесного добросовісного ставлення до праці, дотримання трудової дисципліни.

Адміністрація зобов'язана повідомляти інспекцію виправних робіт про кількість відпрацьованих порушником робочих днів і проведених відрахуваннях, про кількість днів, коли притягнутий до відповідальності не виходив на роботу і причини невиходів; про застосування до нього заходів заохочення і стягнення, переведення на іншу роботу або звільнення з роботи за ініціативою адміністрації (ст. 324 КУпАП).

Якщо особа ухиляється від відбування виправних робіт, то інспекція виправних робіт зобов'язана докласти зусиль і забезпечити належне виконання постанови суду (судді). Що стосується осіб, до яких адміністративне стягнення у вигляді виправних робіт було застосоване за вчинення дрібного хуліганства, то законодавством передбачена можливість заміни цього виду стягнення на штраф або адміністративний арешт. Встановивши факт ухилення такої особи від відбування виправних робіт, інспекція виправних робіт надсилає матеріали судді, який виніс постанову про це стягнення. У матеріалах обов'язково вказується невідбутий строк виправних робіт. Суддя своєю постановою замінює цей строк штрафом (з розрахунку один день виправних робіт - 3 неоподатковані мінімуми доходів громадян, встановлені законом), або адміністративним арештом. Замінюючи невідбутий строк виправних робіт адміністративним арештом, суддя призначає один день арешту за три дні виправних робіт, з тим, однак, щоб строк адміністративного арешту не перевищував п'ятнадцяти діб (ст. 325 КУпАП).

2.7. Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається тільки районним (міським) судом (суддею).

Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп (ст. 32 КУпАП).

Адміністративний арешт як захід адміністративного стягнення може бути застосований за вчинення таких правопорушень: незаконне вироблення, придбання, зберігання наркотичних речовин без мети збуту в невеликих кількостях (ч. 1 ст. 44 КУпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП); розпивання спиртних напоїв і поява в громадських місцях у нетверезому вигляді особою, яка двічі протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за такі самі правопорушення (ч. З ст. 178 КУпАП); злісна непокора працівнику міліції (ст. 185 КУпАП); порушення порядку організації і проведення мітингів (ст. 1851 КУпАП); прояв неповаги до суду (ч. 1 ст. 1853 КУпАП).

Адміністративний арешт полягає у короткочасному позбавленні волі і перебудованій під вартою у спеціально встановлених місцях (ізолятори тимчасового тримання та ін.) з можливим використанням заарештованих без оплати праці на фізичних роботах.

Згідно з чинним законодавством, постанова судді про накладення адміністративного арешту є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає, тобто має виконуватися негайно після її винесення. Як виняток, виконання постанови про накладення адміністративного арешту зупиняється у зв'язку з її опротестування прокурором. У такому випадку постанова виконується лише після розгляду протесту і залишення його без задоволення.

Постанову про застосування адміністративного арешту виконують органи внутрішніх справ. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, за які може бути застосований адміністративний арешт, присутність правопорушника є обов'язковою (ст. 268 КУпАП). Якщо ця особа ухиляється від участі в розгляді справи, то її можна піддати приводу.

Постанова судді про застосування адміністративного арешту виконується негайно, тобто правопорушник береться під варту в залі суду після оголошення постанови по справі (ст. 326 КУпАП).

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові.

Згідно зі ст. 37 КУпАП, строк адміністративного арешту обчислюється добами. До цього строку зараховується і час адміністративного затримання правопорушника. Це є суттєвим особливо тоді, коли особа за вчинення окремих правопорушень (дрібне хуліганство та ін.) затримувалася, згідно зі ст. 263 КУпАП, до розгляду справи суддею.

Щодо всіх категорій осіб, підданих адміністративному арешту, встановлений режим утримання, який передбачає:

позбавлення волі правопорушників; здійснення їх особистого огляду; заборону побачень, листування, отримання передач і посилок; заборону куріння; можливість використання на фізичних роботах без оплати праці.

Заарештовані за дрібне хуліганство і за систематичне розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, крім того, оплачують вартість свого харчування і утримання. Гаряча їжа їм видається через день.