Розділ «Тема №23. Процесуальні строки»

по-друге, поновлення стосується відмінного кола строків.

Як правило, це строки порушення провадження по справі. Мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку має надійти протягом певного строку від дати закінчення пропущеного строку. Разом із таким клопотанням деколи вимагають документ про сплату встановленого за поновлення строку збору.

Як видно із викладеного, процесуальні строки за своїм цільовим призначенням та обставинами адміністративної справи - різноманітні, тому у законодавстві неможливо закріпити вичерпний перелік процесуальних строків.

Юридичні строки ще поділяються на такі види: давнішні та процесуальні. Процесуальний строк - це визначений нормативним актом відрізок часу, що обчисляється за встановленими правилами, протягом якого уповноважені особи вправі вчиняти процесуальні дії, виконати обов'язок, або момент часу, в який належить учинити процесуальну дію. При сплину строків давності провадження закривається, прийняті акти втрачають юридичну значимість (стають недійсними).

Із закінченням процесуального строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Лідируючий суб'єкт (провід) втрачає право виносити процедурні та остаточні рішення по суті справи, окрім як про закриття провадження по справі. Документи, надані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Але із закінченням строку не зникає обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Якщо строк пропустить лідируючий суб'єкт (провід), не прийме вчасно рішення, то вважається, що він прийняв позитивне для сторони рішення.

Прикладами строків давності в адміністративному законодавстві є:

o строк притягнення до адміністративної відповідальності;

o строки давності виконання постанови;

o строки погашення накладеного стягненого стягнення.

В правилах про процесуальні строки містяться такі елементи:

1) Розмір строку;

2) Початок плину строку, який пов'язується з дією чи подією. В ряді випадків початок перебігу строку пов'язується з технічними обставинами (вручення процесуального акта);

3) Термін закінчення строку. При цьому розрізняють припинення строку та пропуск строку. Якщо дії протягом процесуального строку не були вчинені, значить, строк пропущений. Пропуск строку не припиняє провадження по справі;

4) Правила зупинення (незаліку) та заліку строків. Зупинення означає, що той чи інший відрізок часу за наявності визначених законодавством обставин у строк не зараховується. До прикладу, в строк відбування виправних робіт зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин (ст. 323 КпАП), або ж час адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту (ст. 327 КпАП). Залік означає, що законодавець зобов'язує або дозволяє додавати певний час до відрізку часу, протягом якого фактично вчинюються дії.

За загальним правилом процесуальні строки проваджень про застосування санкції включаються в матеріальні строки притягнення до відповідальності. Однак є винятки. Процесуальні строки (строки розслідування) по дисциплінарних проступках працівників прокуратури не включаються до перебігу матеріальних строків накладення дисциплінарних стягнень.

3. Зупинення перебігу строків

При зупиненні провадження строки перериваються. А їх плин може бути продовжений з дати винесення процесуального рішення про відновлення розгляду по справі. Підставами зупинення строків є хвороба зацікавленої особи, перебування ЇЇ у відпустці.

Немає однотипного процесуального регулювання незалежності строків розгляду справи від проведення додатково розслідування. В одних випадках передбачається зупинення перебігу строків, в іншому - передбачається продовження строків розгляду, в третьому незарахування строків одержання необхідних доказів і проведення експертизи. Деколи час експертизи та одержання відповіді на запит не включають до строків окремої стадії. Зокрема, при видачі суб'єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності ліцензії на виробництво, передачу та постачання електричної енергії строки вчинення даних дій не включаються до стадії вирішення справи.

З цих трьох підходів необхідно зробити вибір на користь продовження строків. Спосіб зупинення перебігу строків не підходить, бо він у загальній теорії юридичного процесу означає перерву у розгляді справи на невизначений строк у випадках обставин, які перешкоджають розгляду справи по суті, але не можуть бути усунені ні проводом, ні учасниками, тобто незалежні від їх волі.

Відкладення вирішення справи не перериває строків розгляду. Деколи допускається термінологічна неточність. Замість терміна "відкладення" вживається термін "зупинення", хоча процесуальні наслідки дії подібні до наслідків відкладення. Неявка сторони без поважної причини за повторним викликом комісії не зупиняє розгляду земельного спору. Однак зловживання такою термінологічною заміною не сприяє ефективності адміністративної практики. До прикладу, розгляд справи при видачі суб'єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності ліцензії на виробництво, передачу та постачання електричної енергії зупиняється на час нез'явлення керівника суб'єкта підприємницької діяльності на засідання НКРЕ. Таке формулювання некоректне. В даному випадку потрібно використовувати відкладення розгляду справи.