Розділ «2. Основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, що проживають в Україні»

б) нелегально прибули в Україну - за клопотанням органів Прикордонних військ;

в) постійно перебувають в Україні або тимчасово перебувають у приватних справах - на підставі висновків підрозділів паспортної служби органів внутрішніх справ;

г) втратили, позбавлені статусу біженця або яким відмовлено у наданні статусу біженця.

Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про його видворення. Іноземцю роз'яснюються його права та обов'язки, і якщо він не знає державної мови, для цього залучається перекладач. У паспортному документі іноземця посадовою особою органу внутрішніх справ може бути проставлено штамп "Небажана особа".

Рішення про видворення іноземця за межі України може бути оскаржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рішення про видворення.

Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

З моменту оголошення рішення про видворення з України іноземцю надається право негайно повідомити про це адвоката, дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу (на свій розсуд). На прохання дипломатичного представника відповідної держави виконання прийнятого рішення про видворення може бути відстрочено, але не більш як на десять днів, починаючи з моменту оголошення рішення.

Іноземці, які ухиляються від виїзду з України, підлягають, за санкцією прокурора, затриманню органами внутрішніх справ і адміністративному видворенню у примусовому порядку (далі - адміністративне видворення). Затримання допускається лише на термін, необхідний для адміністративного видворення.

Іноземці, які підлягають адміністративному видворенню або юридичні, фізичні особи, які приймають цих іноземців чи влаштовують їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування і сприяють в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування, відшкодовують витрати пов'язані з адміністративним видворенням і утриманням на період адміністративного затримання, як у національній валюті України, так і в іноземній валюті за курсом Національного банку України на день проведення розрахунків.

До кошторису витрат, необхідних для виконання рішення про адміністративне видворення іноземця за межі України, включається вартість:

проїзних документів для іноземця та осіб, які його супроводжують; утримання іноземця в спеціальній установі органу внутрішніх справ;

оформлення документів та вчинення інших лій, пов'язаних з видворенням тощо.

Облік витрат ведуть органи внутрішніх справ, про що у двох примірниках складається акт за встановленою Міністерством внутрішніх справ формою. Іноземець сповіщається під розписку про загальну суму витрат, обчислену в цінах на день розрахунку з ним.

За відмови іноземця підтвердити пред'явлену йому для відшкодування суму витрат в акті робиться відповідна позначка із зазначенням причин відмови.

За відмови іноземця відшкодувати витрати, необхідні для виконання рішення про його адміністративне видворення за межі України, відповідні кошти можуть бути стягнуті з нього у порядку цивільного судочинства. Для забезпечення позову суд може накласти арешт на майно цього іноземця.

Якщо під час затримання іноземця, який підлягає адміністративному видворенню, у нього виявлено готівку, вона використовується за актом для забезпечення виконання рішення про видворення згідно з кошторисом витрат.

У разі відмови юридичних чи фізичних осіб, які запрошували іноземців до України, відшкодувати витрати на видворення і утримання на період адміністративного затримання відповідні кошти можуть бути з них стягнені у порядку цивільного судочинства.

Документами для примусового стягнення коштів є санкціонована прокурором постанова органу внутрішніх справ про затримання для адміністративного видворення іноземця та кошторис витрат.

За відсутності в іноземця коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов'язаних з адміністративним видворенням та встановлення факту його в'їзду в Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, адміністративне видворення може здійснюватися за рахунок відповідного органу внутрішніх справ з наступним відшкодуванням витрат із державного бюджету у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ за погодженням з Міністерством фінансів.