Розділ «Тема №11. Громадяни як учасники адміністративно-правових відносин»

В обов'язках закріплюється необхідне, належне ставлення громадян до:

а) держави та її апарату;

б) суспільства та його членів;

в) власних інтересів.

Кожному обов'язку громадянина кореспондує право державного органу вимагати від нього виконання чи дотримання своїх адміністративно-правових обов'язків.

За своїм змістом адміністративно-правові обов'язки поділяються на два види:

а) обов'язок здійснювати певні дії (отримувати паспорт, сплачувати штраф);

б) обов'язок утримуватися від певних дій, які розцінюються як правопорушення (не порушувати громадський порядок).

Адміністративно-правові обов'язки громадян виникають у зв'язку з юридичними фактами, закріпленими в нормах права.

Найхарактерніші з них такі:

- досягнення громадянином певного віку (з 16 років виникає обов'язок отримати паспорт);

- перебування в певному місці (перебування у громадських місцях зобов'язує не порушувати громадський порядок);

- заняття певною діяльністю (громадяни, що керують автомобілем, мають дотримуватися правил дорожнього руху);

- наявність у громадян деяких об'єктів особистої власності (наявність автомобіля, вогнепальної, газової зброї спричиняє обов'язок щодо їх реєстрації чи нереєстрації);

- укладання і наступне виконання громадянином громадянсько-правових угод (укладання громадянином з транспортною організацією угоди про перевезення спричиняє виникнення у останнього обов'язків щодо дотримання протипожежних, санітарних та інших правил, що діють на транспорті);

- користування об'єктами державної, кооперативної, суспільної власності (користування лісами, водними ресурсами тощо породжує адміністративно-правовий обов'язок дотримуватися встановленого режиму користування ними).

2. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства

На території України, поряд з її громадянами, проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до категорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.

Стаття 26 Конституції України закріплює за іноземцями ті самі права і свободи, що й за громадянами України, крім винятків, що встановлені самою Конституцією, законами і міжнародними угодами.

Особливості їх адміністративно-правового статусу визначаються низкою спеціальних нормативних документів. Це, зокрема: закони України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 року; "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року; "Про біженців" від 21 червня 2001 р.; Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року; Порядок оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року та ін.