Розділ 10. Адміністративне право зарубіжних країн

Адміністративна юстиція. Розгляд спірних питань за участю публічної влади здійснюється системою адміністративних судів (Федеральним адміністративним судом, вищими адміністративними судами й адміністративними судами федеральних земель). Адміністративне судочинство поділяються на 2 етапи - попередній (тимчасовий) правовий захист і основне судочинство. Звернення до адміністративного суду можливе тільки після адміністративного оскарження.

Розгляд справи здійснюється на підставі т.зв. "інквізиційного" процесу за активної участі суду й можливості останнього зобов'язувати адміністративний орган здійснювати певні дії.

За діяльністю адміністрації передбачено здійснення адміністративного контролю (за планомірністю та доцільністю діяльності), парламентського контролю, судового контролю.

Великобританія

Адміністративне право визначає правовий статус і форми існування всіх публічних органів, права і обов'язки громадян у відносинах з публічними органами та процедуру їх реалізації, засади контролю за діяльністю публічних органів у відносинах із громадянами.

Джерела адміністративного права: закони (конституційні та звичайні), звичаї, судовий прецедент, адміністративні акти, делеговані акти, автономне законодавство (акти місцевих органів і корпорацій).

Державна служба передбачає розмежування політичних та адміністративних функцій. Всі службовці є професійними служителями корони і поділяються на: військових (військовослужбовців), політичних (міністрів), цивільних (співробітників міністерств за наймом). Останні разом із військовослужбовцями, службовцями органів місцевого самоврядування і публічних корпорацій є публічними службовцями. Службовці є незмінними, не залежать від зміни уряду, політичні службовці підлягають заміні. Від служби корони виокремлюється муніципальна служба, процедура проходження якої визначається муніципальними радами.

Державна служба є відкритою й базується на принципі "системи особистих якостей", передбачає кар'єрне зростання за певної кількості обмежень (фінансових, політичної активності тощо). Державні службовці за законодавством Великобританії поділяються на не індустріальних та індустріальних; внутрішніх та дипломатичних (при цьому внутрішні, у свою чергу, поділяються на старших адміністраторів, адміністраторів середньої ланки, молодших адміністраторів; на тих, хто працює повний і неповний робочий день, на постійних та тимчасових, кадрових і некадрових, департаментських, загальних і спеціальних).

Адміністративна юстиція передбачає розгляд спірних справ між публічними органами і громадянами (у межах здійснення контролю за діяльністю перших) звичайними судами загальної юрисдикції, квазісудовими органами - адміністративними трибуналами, які формуються із числа осіб із спеціальними знаннями у сфері діяльності, якою опікується трибунал, займають проміжне місце між адміністрацією та загальними судами й покликані встановлювати у конкретної особи право на допомогу чи послугу, передбачені законодавством. Трибунали розглядають справи як перша інстанція в колегіальному порядку (головуючий та 2 члени) за принципами гласності, змагальності, спеціалізації, оскарження рішення, економності, стадійності, терміновості, на підставі позовної заяви, без надмірної формалізації та обов'язкової участі адвоката. З урахуванням спеціалізації діяльності всі трибунали поділяються на: трибунали у сфері управління економікою (промислові, транспортні, земельні, податкові тощо) та трибунали у сфері соціального управління (пенсійні, медичні, соціального забезпечення тощо).

Для контролю за діяльністю адміністрації передбачено діяльність Омбудсманів, уповноважених у сфері адміністрації, місцевої адміністрації, охорони здоров'я тощо.

США

Японія