Розділ 7. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки

- у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);

- з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

- у сфері державного матеріального резерву;

- у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави;

3) забезпечення нормативи о-правового регулювання у вищезазначених сферах;

4) забезпечення реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики у сфері оборони та безпеки;

5) удосконалення в межах своїх повноважень інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади.

Повноваження щодо окремих галузей економіки мають інші міністерства: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України тощо. Крім галузевих міністерств, повноваження щодо публічного адміністрування (галузевого та міжгалузевого) економікою мають також деякі інші центральні органи виконавчої влади: Державна казначейська служба України, Державна митна служба України, державна служба експортного контролю України, Державна служба технічного регулювання України, Державна служба фінансового моніторингу України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Державне агентство резерву України, Державна фінансова інспекція України тощо.

Повноваження щодо міжгалузевого публічного адміністрування економікою також мають такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, як Фонд державного майна України та Антимонопольний комітет України.

На місцевому рівні у структурі обласних, міських Київської та Севастопольської державних адміністрацій діє Головне управління економічного розвитку та торгівлі обласної, Київської міської державної адміністрації та управління економічного розвитку та торгівлі Севастопольської міської державної адміністрації, які є структурними підрозділами відповідної обласної державної адміністрації, а також територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що діють на підставі Типового положення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 563.

Безпосереднє адміністрування державних підприємств та організацій здійснює керівник - генеральний директор (директор), який очолює адміністрацію цього підприємства або організації. Свої функції керівник здійснює відповідно до контракту, укладеного між ним та Мінекономрозвитку України, а також статуту (положення), затвердженого Мінекономрозвитку України, якщо відповідне підприємство (організація) входять до його сфери адміністрування.

Варто зазначити, що останнім часом спостерігається істотне розширення повноважень місцевих органів щодо публічного адміністрування у сфері економіки у межах певних адміністративно-територіальних одиниць, а також поширення набуває практика делегування відповідних повноважень на місцевому рівні. Окрім того, поширення набула практика укладання договорів у форматі державно-приватного партнерства на виконання положень Закону України від 1 липня 2010 р. "Про державно-приватне партнерство". Специфіка відповідних відносин полягає у тому, що відповідне партнерство відбувається між державним партнером (державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами (від їх імені діють уповноважені органи держави, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) і приватним партнером (яким може бути не лише індивідуальний підприємець чи юридична особа, а й їх об'єднання без прав юридичної особи) у сфері пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та (або) експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури, машинобудування тощо із використанням фінансових ресурсів приватного партнера та позичених в установленому порядку, а також коштів державного партнера (державного та місцевих бюджетів), інших джерел, не заборонених законом, із реалізацією інших ознак відповідного партнерства на практиці, серед яких: забезпечення більш високих технологій, техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі її здійснення державним партнером без залучення приватного партнера, значна тривалість відносин (від 5 до 50 років), передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення відповідного партнерства, внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти відповідного партнерства з джерел, не заборонених законодавством, із посиленим контролем з боку держави в особі уповноважених органів тощо.

3. Адміністративно-правове регулювання у галузі підприємництва

Конституція гарантує право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). Підприємницька діяльність суб'єктів господарювання в Україні регулюється нормами цивільного, господарського права та рядом нормативно-правових актів інших галузей права. Законодавство закріплює економіко-правові основи підприємництва, зокрема статус суб'єктів підприємницької діяльності, принципи, гарантії тощо.

При визначенні поняття "підприємництво" прийнято виходити саме з його теоретико-економічної основи, яка пояснює його суть та призначення. Таким чином, сучасне публічне адміністрування підприємництва, у широкому його розумінні, поєднує економічну і політичну основу, рівень техніки Й технології, морально-психологічний стан суспільства, його цінності зі станом юриспруденції в країні.

Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності - це заснована на нормах законодавства форма державного впливу на підприємницьку діяльність шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на забезпечення належних умов підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб, що забезпечується можливістю застосування правових санкцій при порушенні зазначених правил.

Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності необхідне як додатковий до системи саморегулювання ринку механізм, спрямований на коригування економічної поведінки в інтересах суспільства.

ГК містить основні положення щодо державно-правового регулювання підприємницької діяльності. Так, глава 2 ГК визначає основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання. Окремими сферами державного регулювання підприємництва є: банківська діяльність; біржова діяльність; зовнішньоекономічна діяльність; інвестиційна діяльність; інноваційна діяльність; конкуренція; реклама; ринок цінних паперів; страхова діяльність; якість продукції, робіт та послуг тощо.

ГК розмежовує поняття господарської та підприємницької діяльності. Так, ч. 1 ст. З ГК визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як правова категорія підприємництво отримало визначення у ст. 42 ГК, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.