Розділ «Тема 3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення (адміністративно-деліктне провадження)»

В якому б порядку не здійснювалося провадження, воно, як правило, проходить такі стадії:

Перша стадія - порушення адміністративного провадження і адміністративне розслідування;

Друга стадія - розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення в ній постанови;

Третя стадія - перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови в справі;

Четверта стадія - виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Кожна з цих стадій в свою чергу складається із конкретних етапів, які становлять окремі процесуальні дії.

Стадія порушення адміністративного провадження і адміністративного розслідування є початковою стадією провадження. Підставою її порушення є факт вчинення адміністративного правопорушення. Вона складається з наступних етапів:

- порушення справи;

- з'ясування причин і обставин вчинення правопорушення, виявлення винних, спричиненої шкоди тощо;

- процесуальне оформлення результатів розслідування;

- направлення матеріалів для розгляду справи за підвідомчістю.

Процесуальним документом, у якому юридично оформляється ця стадія, є протокол або акт про правопорушення. Серед останніх слід виділити акти, які складаються, як правило, представниками уповноважених органів (державних інспекцій) щодо правопорушень, виявлених під час перевірки. Крім актів перевірок, уповноважені органи при виявленні порушень суб'єктами господарської діяльності правових норм видають відповідні розпорядження (наприклад, ст. 35 Закону України від 11 січня 2001 р. "Про захист економічної конкуренції").

До складання протоколу уповноважена особа з'ясовує обставини правопорушення та наявність у діянні особи складу адміністративного проступку. Складений протокол повинен містити наступні відомості: дату і місце його складання; посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка його склала; відомості про особу порушника; місце, час і суть вчиненого правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і правопорушником. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому про це робиться відповідний запис.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Протокол - це єдиний процесуальний документ, який є підставою розгляду і вирішення адміністративної справи. Завершальним етапом цієї стадії є направлення (надсилання) справи та протоколу до органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У законодавстві передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається (ч. І ст. 258 КпАП), а саме:

1) якщо розмір штрафу не перевищує 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за вчинення таких адміністративних правопорушень, як (ч. 1 ст. 258 КпАП):

- самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід;