Розділ 5. Адміністративно-деліктне право

- по-третє, досконала класифікація заходів адміністративного примусу є необхідною передумовою змістовного наукового дослідження їх потенціалу.

Традиційним в адміністративно-правовій доктрині був і залишається поділ адміністративно-примусових заходів на заходи фізичного і психічного (психологічного) впливу, який зустрічається як у роботах вчених-юристів XIX століття, так і в сучасних наукових джерелах. Однак слід зазначити, що такий поділ заходів адміністративного примусу не можна вважати досконалим, оскільки він має обмежений характер, залишаючи за межами класифікації значну кількість заходів (наприклад, ті, що наділені впливом організаційного характеру).

Взагалі у правовій літературі виділяються декілька варіантів класифікації заходів адміністративного примусу залежно від обраного критерію. Досі у літературі немає однозначного рішення, який критерій є основним, базовим. Кожен науковець обирає свій критерій й обґрунтовує доцільність його використання. Традиційно виділяються такі критерії для розподілу заходів адміністративного примусу: наявність адміністративно-правової санкції, спосіб охорони правопорядку, безпосередня мета застосування, суб'єкт застосування, термін дії, територія дії, специфіка процедури застосування тощо.

Так, наприклад, залежно від наявності адміністративно-правової санкції заходи адміністративного примусу поділялися на: адміністративні стягнення та інші заходи примусу, які називаються по-різному: заходи адміністративного забезпечення, адміністративно-правові заходи соціального примусу, заходи припинення, які фактично мали примусову природу, але були позбавлені характеру покарання (Г. Петров, С. Студенікіна).

Залежно від безпосередньої мети застосування заходи адміністративного примусу поділяються на: адміністративні стягнення; заходи адміністративного припинення; адміністративно-відновлювальні заходи (Д. Бахрах).

Залежно від мети застосування адміністративно-правової норми виділяються: адміністративні стягнення, що застосовувалися при притягненні особи до адміністративної відповідальності як покарання особи; заходи адміністративного припинення, які використовуються для припинення відповідного правопорушення; заходи процесуального примусу, які забезпечують можливість визначення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника, збирання всіх необхідних відомостей про адміністративний проступок і складання відповідних процесуальних документів; відновлю вальні заходи для поновлення правопорядку; заходи адміністративно-примусові, що застосовуються з метою припинення правопорушень (Л. Розін).

Залежно від особи, щодо якої здійснюється застосування, або об'єкту впливу прийнято виділяти адміністративно-примусові заходи, що застосовуються до фізичних осіб, до юридичних осіб, а також змішані.

За строками дії - ті, що застосовуються шляхом виконання певних разових дій і не пов'язані зі строком, і такі, що характеризуються тривалістю дії, тощо.

При цьому пропонується навіть одночасне використання кількох критеріїв у кілька етапів.

Так, наприклад, на першому етапі залежно від фактичних підстав застосування виділяють 2 підсистеми однорідних заходів: заходи, пов'язані з протиправними діяннями, і заходи, застосування яких не пов'язане із такими діяннями. На другому етапі, обравши критерієм безпосередню мету застосування, заходи, пов'язані з протиправними діяннями, поділяються на заходи відповідальності та заходи припинення, а примусові заходи, не пов'язані з протиправними діяннями, -на такі, що пов'язані з надзвичайними ситуаціями, та, власне, запобіжні заходи. І, нарешті, на третьому етапі заходи припинення залежно від характеру дії поділяються на, власне, заходи припинення та заходи адміністративно-процесуального примусу.

Водночас найбільше визнання одержала класифікація заходів адміністративного примусу, запропонована М. Єропкіним, а пізніше запозичена Ю. Битяком, В. Зуй, А. Комзюком та В. Колпаковим, в основу якої покладено використання безпосередньої мети застосування заходів та способу охорони правопорядку.

Відповідно, прийнято виділяти наступні групи заходів адміністративного примусу:

1) заходи адміністративного запобігання;

2) заходи адміністративного припинення;

3) адміністративні стягнення (заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових норм).

3. Заходи адміністративного запобігання

Характерною особливістю цієї групи заходів адміністративного примусу є їх профілактичний (запобіжний) характер. Вони застосовуються для запобігання, профілактики правопорушень, для підтримання правопорядку за надзвичайних обставин, оскільки загроза заподіяння шкоди суспільним і особистим інтересам може виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, а й внаслідок стихійного лиха, дій душевнохворих та малолітніх осіб тощо. В більшості випадків їх застосування протиправне діяння відсутнє, однак свобода дій правопорушника обмежується, адміністративно-примусові заходи застосовуються незалежно від його волі та бажання.

Заходи адміністративного запобігання - це визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів задля запобігання, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій.

Отже, особливістю цих заходів є те, що вони:

а) застосовуються за умови відсутності протиправного діяння;