Розділ «Глава 7. СТАНДАРТИ АДВОКАТСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ»

4. Загальні вимоги до організації роботи та процесуальної діяльності адвоката

Досвід багатьох успішних адвокатів дозволяє визначити також стандарти організації роботи адвоката. Адже добре налаштована система роботи адвоката, включаючи співпрацю з технічним персоналом, дає можливість не просто поліпшити умови праці, а присвятити необхідні час та увагу кожному клієнтові, кожному питанню. Відповідальне ставлення адвокатів до організаційних питань — показник, у першу чергу, відповідального ставлення адвоката до своїх професійних обов'язків, що зумовлює високу результативність роботи адвоката, а отже, — вищий ступінь захищеності прав та інтересів його клієнтів.

Важливе місце в організації роботи адвоката посідають питання, пов'язані з плануванням адвокатської діяльності. Звичайно, специфіка надання правової допомоги не дозволяє абсолютно точно розпланувати й перспективно визначити роботу адвоката, водночас, адвокат може і повинен приділяти особливу увагу плануванню своїх обов'язків і завдань. Значно зменшити навантаження адвокат може, заздалегідь виробивши план дій при представленні інтересів клієнтів по різноманітних категоріях справ. Визначення переліку питань, документів, які є обов'язковими та визначними по тій чи іншій категорії справ, дасть можливість адвокатові не розгубитись і не заплутатись за необхідності надання правової допомоги у таких справах навіть в умовах дефіциту часу.

У цілому, завдання професійної юридичної діяльності формулюються на основі аналізу та з'ясування проблемних ситуацій і становлять окремі алгоритми діяльності, що включають:

а) уявлення про мету, що має бути досягнена;

б) засоби досягнення мети;

в) умови реалізації цих завдань.

Безсумнівно, що без визначення мети діяльності адвоката не можна вести мову про її ефективність. Адже мета — ідеальна модель майбутнього результату. Мета та її досягнення — один із головних критеріїв ефективності діяльності. Мета адвокатської діяльності спрямовує її, надає їй свідомого і обміркованого характеру. Вона є основою для своєрідного програмування цієї діяльності. Складну діяльність адвоката не можна спланувати, реалізувати, якщо вона не має конкретної мети.

У рамках психології та філософії мету розуміють як ідеальне, розумове уявлення наперед результату (образу), на досягнення якого спрямована діяльність людини, та шляхи його досягнення за допомогою певних засобів. Мету формує і множинність інших, підпорядкованих їй, цілей. "Мета ніби розгортається в систему окремих завдань, кожне з яких реалізується шляхом виконання окремої дії. Мета з кожним таким "кроком" трансформується, виступаючи кожного разу як конкретне завдання".

Діалектичним є і співвідношення мети і завдань. Мета стосовно компонентів системи, підпорядкованої їй, є завданням стосовно компонентів системи, що підпорядковує її. Інакше кажучи, мета — це мета і завдання одночасно — залежно від умов і рівня системи діяльності. Мета конкретизується у завданнях, тобто "завдання — це і є мета у певних умовах"[1]. Щоб досягти певної мети, ми ставимо перед собою завдання, які утворюють систему дій. Виконання цих дій, по суті, є засобами досягнення поставленої мети. Кожне окреме завдання також може утворити систему нових завдань, виконання яких необхідне для реалізації первинного завдання. І всі ці дії будуть засобами досягнення поставленої мети.

Як суб'єкт людина здійснює цілеспрямовану свідому діяльність, що реалізується відповідно до загальних законів функціональних систем і складається з чотирьох основних етапів (блоків) перероблення інформації. Кожен з цих блоків являє собою комплекс певних операцій[2]:

1) збирання та оцінка інформації, що надходить (аферентний синтез). Інформація оцінюється на підставі притаманної суб'єкту мотивації, його професійного досвіду;

2) постановка мети, прийняття і розроблення програм діяльності. При цьому формується випереджальне уявлення бажаного результату (прогнозування, екстраполяція);

3) практичні дії з досягнення мети, вирішення конкретних завдань;

4) контроль виконання та оцінка одержаних результатів на підставі їх зіставлення з поставленою метою (акцептор дії).

З таких самих позицій адвокат повинен підійти до підготовки по кожній конкретній справі. Робота адвоката має починатися з планування своїх дій для ефективного захисту прав та інтересів клієнта. Можна визначити таку послідовність дій адвоката при прийнятті доручення на ведення справи: 1) знайомство з клієнтом (представлення, встановлення психологічного контакту, з'ясування обставин по справі, роз'яснення прав та обов'язків клієнта); 2) вивчення матеріалів справи та фактичних даних, оцінка доказів; 3) юридична кваліфікація правового спору; 4) аналіз спеціальної літератури та судової практики; 5) оцінка судової перспективи справи; 6) оформлення повноважень; 7) складання адвокатського досьє. Саме така послідовність дій адвоката дасть можливість визначити перспективи розвитку подій по справі, побудувати струнку та міцну правову позицію.

Не менш важливою видається необхідність планування діяльності адвоката у випадку роботи з декількома клієнтами одночасно. Щоб не заплутатись, поставивши під сумнів ефективний захист інтересів своїх довірителів, адвокату треба мати план дій по кожній окремій справі, зведений до єдиного плану свого навантаження.

Таким чином, можна вести мову про перспективне (по окремих категоріях справ), ситуативне (по конкретній справі) та комплексне (по всьому обсягу наявного професійного навантаження) планування адвокатської діяльності.

Уже зазначалось, що адвокатська діяльність, а саме процесуальна діяльність адвокатів, визначається процесуальними кодексами України. Тобто стандарти процесуальних дій адвоката встановлені у КПК, ЦПК, ГПК та КАС. Цими законодавчими актами визначені вимоги та правила реалізації таких прав адвокатів, як отримання документів або їх копій від підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян; ознайомлення на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами; отримання письмових висновків фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; опитування громадян; застосування науково-технічних засобів; доповідання клопотань і скарг на прийомі у посадових осіб та одержання від них письмових мотивованих відповідей на ці клопотання і скарги; присутність при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і надання пояснень щодо суті клопотань і скарг; участь у слідчих (розшукових), судових і виконавчих діях; подання доказів та доведення їх переконливості. Порушення порядку та умов здійснення адвокатами процесуальних дій, визначених законодавчо, має вважатися неприпустимим і мати наслідком притягнення адвоката до відповідальності.

Значна частина роботи адвокатів припадає на складання письмових документів. Це — клопотання, заяви, зауваження, питання, скарги, позови, відзиви, запити та відводи. Стосовно стандартів складання письмових документів адвокатами, то певна їх частина встановлена у нормативних документах, а інша є результатом усталеної практики діловодства та етики письмового спілкування. Наприклад, ЦПК визначає вимоги до змісту позовної заяви та додатків до неї. Форма розміщення тексту, стиль письмового мовлення та оформлення позову відповідає загальним вимогам діловодства, граматиці та стилістиці літературної української мови та законам логічного викладення матеріалу. В усякому разі, обізнаність адвоката і вміння використовувати вказані стандарти на практиці свідчать про його високу професійну та загальну культуру.