Розділ «Глава 7. СТАНДАРТИ АДВОКАТСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ»

Для кожної професії потрібні свої необхідні, професійно значущі якості, якими можна вважати сукупність суттєвих ознак, якостей, особливостей людини, що формуються у процесі діяльності та забезпечують професіоналізм спеціаліста. Професія юриста належить до галузі "людина — людина", і успішна діяльність фахівця у цій сфері обумовлена наявністю відповідних професійно важливих якостей, а саме: врівноваженої емоційної та сформованої вольової сфер, комунікативних та організаторських здібностей.

Водночас, професійне й особистісне у діяльності юриста досить часто взаємопов'язані, а отже, особистісні якості є важливим фундаментом професійної успішності юриста[1]. Для цього юрист-фахівець окрім сукупності мотивів, адекватних цілям та завданням діяльності, і сукупності вмінь і навичок практичного вирішення професійних завдань повинен володіти значущими для професійної діяльності особистісними якостями[2].

Професійний відбір, тобто визначення відповідності індивідуально-психологічних особливостей людини умовам її діяльності й вимогам вибраної професії, сприяє виявленню професійно важливих якостей особистості, що в кінцевому підсумку сприяє подальшому підвищенню продуктивності праці. На цій основі формуються загальноособистісні властивості: позитивне ставлення до праці, активність, цілеспрямованість, інтерес до професії, відповідальне ставлення до професійних обов'язків.

Обов'язково треба враховувати якості особистості, що визначають професійну придатність кандидата. Зокрема, про професійно-психологічну непридатність кандидата в адвокати свідчать такі якості, як низький рівень моральності, психологічна неврівноваженість, підвищена особиста тривожність, імпульсивність і неврівноваженість у поведінці, низький рівень інтелекту, погані мовні здібності, грубість, агресивність і жорстокість. Тож, не викликають сумнівів важливість і значущість кваліфікаційного психодіагностичного обстеження осіб, які виявили намір здійснювати адвокатську діяльність. Як основні критерії відповідності кандидатів для здійснення адвокатської діяльності можемо виокремити такі особистісні характеристики, професійно важливі якості:

—- усвідомлена, адекватна професійна мотивація, де основний мотив — здійснення правосуддя на підставі закону; можливі й інші мотиви (підвищення соціального статусу, самоствердження, самореалізація, професійне зростання тощо), які є підпорядкованими щодо основного;

— високий рівень самоконтролю та емоційної саморегуляції, стресовитривалість;

— висока інтелектуальна активність, розвинений абстрактний та вербально змістовний інтелект;

— самостійність і відповідальність, упевненість у собі, здатність протистояти груповому впливу;

— комунікативні здібності, здатність конструктивно вирішувати конфліктні ситуації;

— гуманні риси, емпатійність, вдумливість і вміння розуміти особливості іншої людини;

— моральнісно усвідомлена позиція.

Процес становлення професіонала складний і багатоплановий, але завжди є індивідуальним процесом розвитку та саморозвитку особистості у професійній діяльності. Особливо важливим у цьому контексті є самостійний пошук професійного шляху, вибір власної позиції, методів, стратегії та стилю діяльності, визначення конкретної сфери практичної діяльності, що виражає індивідуальну своєрідність кожного фахівця.

Більшість фахівців, які вивчають процес формування особистості професіонала, вважають, що він починається задовго до започаткування власної професійної діяльності, з ранніх років. Аналізуючи проблеми гармонійного розвитку майбутнього спеціаліста, його ставлення до світу й самого себе, до інших людей, французький вчений-соціолог Е. Дюркгейм досить переконливо показав необхідність поєднання імперативу культури й імперативу життєдіяльності: "...студент-правознавець не повинен обмежуватися тлумаченням юридичних текстів. Якщо насправді він проводить увесь свій час у коментуванні текстів, і тому щодо кожного закону його єдина турбота — намагатися вгадати, який міг бути намір законодавця, у нього виробляється звичка бачити єдине джерело права у волі законодавця. А це означає сприймати букву за дух, видимість за реальність. Право утворюється з глибин суспільства, а законодавець лише освячує процес, який відбувався без нього"[3].

Щодо процесу формування особи як адвоката-професіонала може йтися про необхідність формування професійних компетенцій, які можна чітко визначити, сформулювати й оцінити і які у сукупності утворюють професійну компетентність. Разом з тим, з огляду на діяльнісний підхід до розуміння компетентності, до цього поняття включають знання, вміння, навички, а також способи здійснення діяльності на високому рівні кваліфікації відповідно до конкретних умов. Під кутом зору особистісно-діяльнісного підходу компетентність можна визначити як складну інтегративну якість особистості, спрямовану на підвищення її ефективності.

Сутність професійної підготовки майбутнього адвоката полягає в набутті правником під час навчання та в роботі необхідних для виконання професійної діяльності знань і вмінь. Ефективність професійної підготовки фахівців у галузі юриспруденції полягає в єдності процесу навчання і виховання, забезпеченні тісного взаємозв'язку професійного навчання з практикою.

Ідеал професіоналізму — досконалість, вища мета діяльності, яку можна уявити як узагальнений ціннісно-нормативний образ належного майбутнього, результат максимально широкого узагальнення соціального життєвого досвіду суб'єкта. Психологічні науки визначають досягнення ідеалу професіоналізму як "акме", тобто вищий рівень реалізованості всіх здібностей, можливостей та резервів на конкретному етапі професійної діяльності. Рівень акмепрофесіоналізму дістає вияв у тому, що адвокат володіє професійною майстерністю, демонструє професійну творчість, виступає як суб'єкт професійного розвитку, має сформовану систему професійних кваліфікацій та компетенцій, сповідує сформовані гуманістичні цінності та прийнятий етичний кодекс адвоката.

На підставі професіографічного аналізу в літературі виокремлюють п'ять основних факторів професійної придатності адвокатів, які охоплюють комплекси професійно важливих якостей:

1-й фактор — високий рівень соціальної (професійної) адаптації, який безпосередньо пов'язаний з нормативністю поведінки юриста і розглядається як один з головних факторів професійної придатності адвоката. До якостей особистості, що утворюють цей фактор, належать: високий рівень правосвідомості, чесність, порядність, принциповість, добросовісність.

2-й фактор — нервово-психічна (емоційна) стійкість особистості адвоката, що передбачає витривалість до стресу, високий рівень контролю за емоціями та поведінкою, працездатність у критичних, таких, що викликають фрустрацію, ситуаціях і в стані втоми, здатність адекватно реагувати на різні події.

3-й фактор — високий рівень інтелектуального розвитку, пізнавальна активність, зумовлена такими якостями особистості: високий освітній рівень, розвинений інтелект, широкий світогляд, творче мислення, аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділяти головне, активність, рухливість психічних пізнавальних процесів, інтуїція, здатність до абстрагування, рефлексії.