Розділ «Глава 7. СТАНДАРТИ АДВОКАТСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ»

4-й фактор — комунікативна компетентність, яка включає такі особистісні якості: здатність встановлювати емоційні контакти з різними учасниками спілкування та підтримувати достатньо довірливі відносини з ними, прозорливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, вільне володіння вербальними та не вербальними засобами спілкування, здатність до співробітництва, розвинений контроль над емоціями.

5-й фактор — організаційні здібності, що дістають вияв у вмінні впливати на різних суб'єктів, з якими необхідно контактувати. Тому крім знань та досвіду необхідні такі особисті якості, як активність, ініціативність, креативність, рішучість, наполегливість, цілеспрямованість, самостійність, відповідальність, організованість.

Окремо треба згадати про таку властивість особистості адвоката, як готовність до діяльності, з якою пов'язують можливість ефективного та оптимального вирішення поставлених завдань. При цьому компетентність, по суті, є накопиченим досвідом успішного здійснення діяльності, що підтверджує високий рівень готовності до неї.

У професійній діяльності адвоката найважливіше місце посідають мисленнєві процеси, які, по суті, охоплюють отримання та перероблення специфічної інформації. З огляду на це видається за можливе виокремити такі особливості професійного мислення адвокатів, які, на нашу думку, впливають на успішність їх процесуальної діяльності: 1) поліспрямованість — уміння оцінювати широке коло питань і фактів з використанням максимального обсягу знань з минулого досвіду, здатність до одночасного висунення та аналізу декількох стратегій діяльності; 2) гнучкість — уміння змінювати свою діяльність та прийняті раніше рішення залежно від нової інформації, здатність діяти нешаблонно; 3) сприйнятливість — чутливість до змін обставин, розвитку ситуації; 4) критичність — співвідношення задумок з об'єктивними умовами того, що відбувається, обґрунтованість задумів, що виділяються як першочергові; 5) оперативність — уміння визначати правильне рішення в стислі строки, швидка орієнтація у змінних умовах діяльності; 6) вибірковість — уміння знайти в тому, що відбувається, найсуттєвіше, відрізняти головні зв'язки та закономірності від неіснуючих і другорядних; 7) прозорливість — уміння розбиратись у мотивах, що рухають людьми, здатність розуміти та передбачати їх вчинки.

Виконуючи професійні обов'язки, адвокати змушені систематично витримувати й долати високі емоційні навантаження, діяти за умов міжособистісного протиборства, що визначає важливість вольового аспекту. Суб'єктам адвокатської діяльності необхідно постійно прогнозувати події та, застосовуючи вольові зусилля, усувати емоційні прояви, які негативно впливають на ефективність діяльності. Виявлення сміливості, розумного ризику, мужності, наполегливості та самовладання безпосередньо пов'язані зі ступенем розвитку вольових якостей особистості.

Як ми з'ясували у п. 2 цієї глави, можна стверджувати про визначну роль довіри до адвоката як обов'язкову умову застосування акмеологічного впливу і, в кінцевому підсумку, високої ефективності адвокатської діяльності. Відомий юрист-практик Дж. Спенс зазначає: "Щоб перемогти, треба, щоб нам повірили. Щоб нам повірили, ми повинні навіювати довіру". Саме тому на особливу увагу заслуговує питання створення позитивного іміджу адвоката. Імідж (англ. image, від лат. imago — образ, вигляд) — це цілеспрямовано створюваний образ (будь-якої особи, явища, предмета), що має здійснити емоційно-психологічний вплив на будь-яку особу з метою популяризації, реклами тощо. Цей образ виникає насамперед на підставі зорового та слухового сприйняття особистості.

На формування позитивного чи негативного іміджу адвоката впливають такі основні елементи його вербальної та невербальної поведінки: 1) зовнішність і стиль саморепрезентації, їх відповідність чи невідповідність статусу, складній та відповідальній обстановці судового процесу; 2) культура мови.

Одним із найважливіших факторів, що визначають характер початкової стадії спілкування, є зовнішній вигляд комунікатора та реципієнта. О. О. Бодальов у зв'язку з цим писав: "Перше враження—це складний психологічний феномен, який включає чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. До нього входять ті чи інші особливості зовнішності або поведінки людини, яка стала об'єктом пізнання". На жаль, адвокати нерідко дозволяють собі неохайність, екстравагантність у зовнішньому обліку, що неприпустимо у професійній діяльності. При цьому позитивний імідж формується тоді, коли поведінка адвоката свідчить про його розсудливість, здоровий глузд, моральну та професійну компетентність.

Щоб сформувався позитивний імідж у цілому, позитивний візуальний імідж має збігатися з позитивним вербальним іміджем, провідним фактором якого є культура мови. Мовні характеристики адвоката виявляються при проведенні різноманітних процесуальних, слідчих, судових дій і мають свідчити про зрозумілість, правильність, логічність, благозвучність, щирість і точність мови.

Крім визначених вище властивостей особистості адвокатів, що прямо обумовлюють ефективність діяльності адвокатів, останні повинні мати також і спеціальні вміння, що забезпечують можливість застосування психологічного впливу. Серед них можна виокремити уміння:

— визначати й формулювати конкретні цілі та завдання психологічного впливу з урахуванням нормативних вимог;

— швидко оцінювати об'єкт психологічного впливу;

— обирати найбільш ефективні засоби, способи та прийоми психологічного впливу, зважаючи на цілі впливу та особливості його суб'єкта;

—уміння оцінювати результати впливу.

Не можна не помітити, що для професій соціономічного типу визначальним є комунікативна взаємодія, спілкування з клієнтами та багатьма іншими людьми, які так чи інакше входять до поля зору діяльності професіонала. Треба особливо відзначити таку особистісну характеристику, обов'язкову для адвокатів, як легкість у спілкуванні. Вона передбачає швидкість вступу в соціальний контакт, знайомства з новими людьми (навіть за відсутності особистої ініціативи), відчуття легкості та свободи у незнайомій обстановці, відсутність властивості розгублюватись на людях, а також здатність легко пристосовуватись до нових фактів та обставин.

Схильність до саморепрезентації спостерігається у осіб із високим рівнем комунікабельності, котрим притаманні висока самооцінка, мовленнєва активність, потреба у спілкуванні, екстраверсія, активність, екстравагантність, почуття гумору, ініціативність, підкреслювання свого "Я". Для комунікативного процесу також необхідна незалежність мислення від стереотипів і зовнішнього впливу інших людей на процес і результат спілкування. Успішний комунікативний процес, високоефективний для окремого учасника цього спілкування, можливий тільки за наявності у цього учасника і таких рис, як агресивність у захисті свого "Я", критичність, скептицизм, сміливість, мужність, відхилення від шаблону, прямота суджень, чесність, наполегливість, енергійність, кмітливість, впевненість у ситуації хаосу та дефіциту інформації. Водночас, високі комунікативні здібності передбачають і здатність до маніпулювання. Також зазначимо, що креативна людина володіє більшою, порівняно з людьми з непроявленим творчим потенціалом, привабливістю у спілкуванні.

Усі ці якості особливо яскраво проявляються в адвокатській діяльності.

Успішний творчий акт комунікації передбачає тривале накопичення відповідного досвіду, який консолідується у вміннях, знаннях і навичках вирішувати ті чи інші комунікативні проблеми. Сукупність таких умінь можна назвати комунікативною компетентністю. Мовна культура як акмеологічний інваріант професіоналізму визначається як оптимальне використання засобів і можливостей мови для досягнення професійно значущих цілей у процесі мовної комунікації.

У будь-якому разі, розвиваючи комунікативні, в тому числі ораторські, навички, не можна забувати порад відомих юристів. Ще Р. Гарріс зазначав, що кожному, звичайно, приємно буває провітрити перед публікою свій ораторський талант, однак у цьому, як і в провітрюванні інших речей, є й негативний бік: стають помітними проріхи. Загалом, чим менше слів, тим краща промова. І далі: стриманість у спілкуванні завжди скоріше наближає до мети, ніж галасливість... у піні немає ваги, у несамовитих словах немає сили[4].

Підбиваючи підсумки, можна зауважити, що професійні якості адвокатів мають вдосконалюватись у процесі професійної підготовки поряд із формуванням специфічних, спеціалізованих якостей, необхідних для ефективного здійснення адвокатської діяльності.