У різних країнах монарх має різні назви : король ( Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Саудівська Аравія, Швеція); султан (Бруней, Малайзія, Оман); емір (Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати); великий герцог (Люксембург); князь (Ліхтенштейн, Монако); імператор (Японія) тощо.
Залежно від обсягу і характеру повноважень монарха та взаємовідносин його з населенням (підданими), усі монархії поділяються на необмежені та обмежені (конституційні).
Необмежена монархія - це така монархічна форма правління, за якої влада монарха ніким і нічим не обмежена.
До необмеженої слід віднести абсолютну монархію, за якої монарх ні з ким не ділить верховну владу, сам видає закони, призначає чиновників на вищі посади, здійснює правосуддя і керує державою на свій розсуд. Інакше кажучи, у країні не існує законів, державних органів або інших організацій, які могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха.
Абсолютна монархія була притаманна феодальному типу держави. У сучасному світі вона зустрічається дуже рідко. Практично у чистому вигляді така форма державного правління існує лише в Омані, де немає представницького органу, відсутня конституція, а султан є одночасно і верховним суддею, і вищою духовною особою країни. Зберегли основні риси абсолютної монархії такі країни, як Бахрейн, Бруней, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія. Наприклад, у ст.6 Основного Закону Королівства Саудівська Аравія 1992р. визначено, що "громадяни зобов'язані вірністю королю на підставі корану і сунни та принципу "слухаюсь і покоряюся". Необхідно зазначити, що ці держави відрізняються від абсолютних монархій часів феодалізму. Зокрема, у них діють октроїрувані акти, які, не обмежуючи владу монарха, передбачають функціонування різних консультативних інститутів.
Різновидом абсолютної монархії є теократична монархія, в якій державна влада належить церковній ієрархії. Державою з такою формою правління є Ватикан, де законодавча, виконавча і судова влада належить Папі, який водночас є главою католицької церкви.
Обмежена (конституційна) монархія - це така монархічна форма правління, за якої влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується конституцією та повноваженнями певних державних органів.
Різновидами обмеженої (конституційної) монархії є:
1) дуалістична монархія - це така монархія, якій притаманна подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади: монарх займає центральне місце у механізмі держави, він зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, який несе відповідальність перед ним і формально перед парламентом. Законодавчі повноваження розподіляються між виборним представницьким органом (парламентом) і монархом, який має право розпуску парламенту, абсолютного вето щодо прийнятих парламентом законів та право видавати надзвичайні укази, що мають силу закону і навіть можуть стояти над ним. Тобто це такий стан, коли монарх вже не може одноосібно правити країною, а парламент - усунений від влади. При дуалізмі домінує монарх, хоча він вимушений рахуватися з парламентом.
У дуалістичній монархії збережено спадковий порядок передачі влади монарха і довічне володіння нею. Дуалістична монархія характерна для періоду переходу від феодалізму до капіталізму. Вона була своєрідною спробою примирити інтереси феодалів і буржуазії. Нині ця форма державного правління зустрічається рідко (Бутан, Йорданія, Малайзія, Марокко, Непал, Таїланд, Тонга), представляє собою перехідну форму від абсолютної до парламентарної монархії й практично зживає себе;
2) парламентарна монархія - це така монархія, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держави - виключно з представницькими повноваженнями. Наприклад, у ст. 3 Конституції Японії 1946 р. проголошено, що "усі дії Імператора . можуть бути здійснені не інакше як з поради та схвалення Кабінету, і Кабінет несе за них відповідальність". Законодавча влада належить парламенту, а виконавча - уряду, який формується парламентом і повністю йому підзвітний. Монарх лише формально призначає Прем'єр-міністра та затверджує склад уряду. Наприклад, у ст. 6 Конституції Японії 1946 р. визначено, що "Імператор призначає Прем'єр-міністра за поданням Парламент". Аналогічне положення міститься у ст. 99 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. Монарх є главою держави, проте впливати на діяльність уряду та парламенту він не має права. Від його імені здійснюється державне управління та чиниться правосуддя. Наприклад, у ст. 7 Конституції Королівства Камбоджа визначено, що "Король править, але не управляє", а у ст. 4 Конституції Японії 1946 р. зазначено, що "Імператор . не наділений повноваженнями, які пов'язані з виконанням державної влади".
Незважаючи на те, що монарх не може самостійно приймати рішення щодо державних справ, він все-таки відчутно впливає на цей процес у якості своєрідного арбітру.
Переважна більшість сучасних монархій (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія та інші) - це парламентарні монархії. Наприклад, у ч. 3 ст. 1 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. зазначено, що "політичною формою іспанської держави є парламентарна монархія". Проте слід зазначити, що у кожній окремій країні парламентарна монархія має свої особливості, характерні риси, які стосуються повноважень монарха, порядку формування уряду, розстановки політичних сил у парламенті тощо.
Особлива форма парламентарної монархії існує у деяких державах - членах Співдружності (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Ямайка та інші). Вважається, що їх номінальним главою держави є британський монарх, який за поданням уряду країни формально призначає генерал-губернатора. Іноді його обирають у парламенті.
Загальна тенденція розвитку держав світу свідчить про перехід від монархії до республіки, як більш демократичній формі державного правління.
Республіка - це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами (парламентом, президентом), що обираються населенням країни на певний, чітко визначений законодавством строк.
Для республіки характерні наступні основні ознаки:
• джерелом влади визнається народ як співтовариство рівноправних громадян;
• виборність на певний строк і за певною процедурою глави держави та інших вищих органів державної влади;
• здійснення державної влади на підставі її поділу на законодавчу, виконавчу, судову;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форма державного правління“ на сторінці 2. Приємного читання.
