Тема 1. Теорія політичних систем
Поняття політичної системи
Суспільство є складним і багатоманітним утворенням. Найважливішими елементами його структури є основні сфери суспільного життя - економічна, правова, духовна, політична. Якщо головною ознакою економічної системи є власність, правової - норми як регулятор суспільних відносин, духовної - формування цінностей та відтворення особистості, адекватної цим цінностям, то політичної системи є політична влада.
Перш ніж перейти до визначення поняття "політична система", доцільно з'ясувати, а що взагалі означає поняття "система". Сам термін "система" був уведений у науковий обіг австрійським біологом Людвігом фон Берталанфі, який у своїй праці "Загальна теорія систем" визначив систему як певну цілісність, що складається із взаємозалежних елементів.
Поняття "система" - одне з основних понять політології, яке дає змогу уявити суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Це поняття досить широко використовується для характеристики різноманітних політичних явищ, процесів і видів діяльності. Система (у перекладі з грецької мови - поєднання, утвір) - це сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок частин чого-небудь чи взаємодія. Але кожна система характеризується не тільки наявністю певних зв'язків та відносин між елементами, що її утворюють, але й нерозривною єдністю з навколишнім середовищем (суспільство в цілому), взаємодіючи з якими система проявляє свою цілісність.
Поняття "політична система", що відбиває стан політичного життя суспільства, багатоманітність політичних явищ і процесів є ключовим у політичній науці. Політична система виникла одночасно з появою держави та поділом суспільства на класи. З метою задоволення їхніх потреб та інтересів поступово виникають й інші політичні інститути: політичні партії, громадські організації, рухи, об'єднання тощо.
Політичну систему суспільства досліджували протягом багатьох століть, починаючи з Платона (427-347 рр. до н.е.) й Аристотеля (384-322 рр. до н.е.). Але сучасна теорія політичної системи з'явилася лише у 60-х рр. ХХ ст. після застосування американським ученим Девідом Істоном методу системного аналізу у своїх працях "Політична система", "Концептуальна структура політичного аналізу", "Системний аналіз політичного життя", "Основи політичного аналізу".
Згідно з Д. Істоном, політична система - це сукупність взаємодій, за допомогою яких у суспільстві авторитарно розподіляються цінності, вироблені всіма його членами і тим самим запобігаються конфлікти між ними. Основним призначенням політичної системи є виконання функції розподілу цінностей у суспільстві і примушення його членів прийняти такий розподіл як обов'язковий. Тобто Д.Істон стверджує, що політичний розподіл цінностей має владну основу і здійснюється шляхом владного рішення, є обов'язковим до виконання і забезпечується примусовою силою держави.
Крім Д. Істона, авторами класичної теорії політичної системи вважаються також інші американські політологи - Габріель Алмонд і Карл Дойч.
Г. Алмонд у своїх працях "Порівняльні політичні системи" і "Порівняльний політичний аналіз" політичну систему визначає як систему взаємодій, що виконує функції інтеграції і пристосування за допомогою реального або можливого застосування більш чи менш законного фізичного примусу. Політична система, як зазначає вчений, є узаконеною силою, яка підтримує порядок і здійснює перетворення у суспільстві, забезпечуючи його згуртованість і цілісність.
К. Дойч розглядає політичну систему як інформаційну модель, що працює за принципом "вхід" - "вихід". При цьому, він виділяє наступні основні фактори, що впливають на ефективність діяльності політичної системи: якість інформації, яка надходить зовні у систему ("вхід"), якість механізмів системи, що переробляють інформацію ("конверсія"), та якість реакції системи на зовнішні імпульси ("вихід").
Д. Істон, Г. Алмонд і К. Дойч заклали основи різних варіантів концепції політичної системи, кожний із яких досліджує різні сторони політичної системи суспільства, використовує особливий підхід у системному аналізі політики, а також вони надали поштовх розвитку теорії політичної системи суспільства. Певний внесок у розроблення зазначеної теорії зробили і інші західні політологи (У.Мітчел, Н.Луман, Г.Пауелл, Д.Трумен).
Таким чином, застосовуючи системний підхід при розгляді політичного життя суспільства, політичних явищ і процесів, можна дійти висновку, що політична система - це цілісна сукупність взаємопов'язаних елементів, яка, взаємодіючи з навколишнім середовищем, функціонує за власними закономірностями і виконує певні функції у суспільстві.
Вивчаючи взаємодію політичної системи як із навколишнім середовищем, так і в самій системі, необхідно розглянути наступну модель політичної системи, яку запропонував Д.Істон та значно доповнив Г.Алмонд, і яку схематично можна відобразити наступним чином:
Дана модель, яка функціонує за принципом замкнутої схеми, включає наступні цикли:
1) "Вхід" ("введення") - це вплив на політичну систему у формі вимог і підтримки, які надходять із навколишнього середовища.
Вимоги - об'єктивні й суб'єктивні думки та дії індивідів і груп людей з приводу розподілу матеріальних благ і послуг у суспільстві.
Підтримка - це позиція та поведінка суб'єктів і об'єктів політичного життя, які сприяють функціонуванню політичної системи. Підтримка пов'язує населення із політичною системою, яка проявляється у різних формах: дотримання чинного законодавства, сплата податків, участь у політичному житті, повага до органів влади тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 1. Держава в політичній системі суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
