Порядок заміщення посади глави держави у республіках

Політичні системи світу

У державах із республіканською формою правління функції глави держави виконує президент. Термін "президент" у перекладі з латинської означає "той, що сидить попереду, головуючий". Цей політико-правовий інститут у сучасному його розумінні вперше був оформлений Конституцією США 1787 р. При цьому слід зазначити, що сама Конституція США не використовує термін "глава держави", обмежуючись терміном "Президент США".

Уперше в світі президента було обрано в США, ним став Джордж Вашингтон (1789 р.). В Європі першими президентами стали Луї Наполеон Бонапарт у Франції та Й. Фурер у Швейцарії (1848 р.). Саме з державно - правовим досвідом США та Франції пов'язано виникнення та розповсюдження сучасних республіканських форм правління.

В Україні юридичне оформлення інституту президента відбулося 5 липня 1991 р., коли було прийнято пакет законів, що визначали його статус. ("Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР", "Про Президента Української РСР", "Про вибори Президента України"). Відповідно до цих законів 1 грудня 1991 р. відбулися вибори Президента України, яким став Леонід Кравчук.

На сьогодні президенти очолюють понад три чверті всіх держав світу. Головна відмінність правового статусу президента від правового статусу монарха полягає в тому, що заміщення посади президента здійснюється на виборній основі та на встановлений конституцією строк.

Порядок обрання президента залежить від прийнятої форми державного правління. Нині склалося декілька способів обрання президента:

• 1) безпосередньо виборцями;

• 2) колегією вибірників;

• 3) парламентом.

Безпосередньо виборцями шляхом загальних і прямих виборів обираються президенти у багатьох президентських і змішаних республіках (Азербайджан, Білорусь, Бразилія, Болгарія, Венесуела, Казахстан, Колумбія, Македонія, Мексика, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словенія, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія) та деяких парламентарних республіках (Австрія, Ірландія, Ісландія). Наприклад, згідно ч. 1 ст. 101 Конституції Азербайджанської Республіки 1995 р. "Президент Азербайджанської Республіки обирається. шляхом загальних, прямих і рівних виборів.", у ч. 1 ст. 127 Конституції Республіки Польща 1997 р. зазначено, що "Президент Республіки обирається Нацією шляхом загальних, рівних, безпосередніх виборів.", у п. 1 ст. 103 Конституції України 1996 р. проголошено, що "Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права.", а у ст. 601 Федерального конституційного закону Австрії від 10 листопаду 1920 р. у редакції 1982 р. визначено, що "Федеральний президент обирається народом Федерації на основі рівного, прямого виборчого права.". Прямі президентські вибори проводяться в один або два тура. У більшості країн застосовується двотурова система абсолютної більшості. Якщо жоден з кандидатів у президенти не отримав такої підтримки, тоді проводиться другий тур голосування, в якому беруть участь два кандидати, за яких було подано найбільше голосів у першому турі. Наприклад, у ст. 7 Конституції Французької Республіки 1958 р. визначено, що "Президент Республіки обирається абсолютною більшістю поданих голосів. Якщо такої більшості не отримано в першому турі, то .. проводиться другий тур. У ньому можуть брати участь тільки два кандидати, які отримали найбільше голосів у першому турі.".

У деяких країнах Латинської Америки (Чилі), якщо жодний із кандидатів не набере в першому турі абсолютної більшості голосів, тоді президента обирає парламент з числа двох кандидатів, які одержали найбільшу кількість голосів за результатами голосування виборців.

Такий спосіб обрання президента як колегією вибірників застосовується дуже рідко. На сьогодні йому перевагу віддано тільки в США. Тобто громадяни цієї країни обирають не безпосередньо президента в певному штаті, а голосують за список вибірників від політичних партій. У кожному штаті, що є виборчим округом, обираються стільки вибірників, скільки місць має штат у конгресі. Всього обираються 538 вибірників: 535 - за кількістю місць у конгресі (435 місць у Палаті Представників і 100 - в Сенаті) і три вибірника обираються від Федерального округу Колумбія. Вибірники у визначений день (перший понеділок після другої середи грудня того самого року) збираються у столиці штату і голосують за того чи іншого кандидата. Зі штатів завірені результати голосування вибірників надсилаються голові Сенату федерального конгресу, який 3 січня наступного року оголошує їх на спільному засіданні палат. Після чого проводиться офіційне підрахування усіх голосів вибірників. Обраним вважається той кандидат у президенти, який одержав абсолютну більшість голосів вибірників. Якщо жодний з кандидатів у президенти не одержав такої більшості, то згідно поправки XII (1804 р.) до Конституції США 1787 р.

". Палата представників безпосередньо обирає бюлетенями Президента з числа трьох осіб, котрі балотувалися на посаду Президента й дістали найбільше число голосів.". При цьому слід зазначити, що кандидат, підтриманий відносною більшістю виборців, які проголосували, одержує всі голосі вибірників від даного штату. Такий порядок інколи призводить до спотворення загальної картини результатів виборів. В історії США траплялися випадки, коли кандидат у президенти одержував більшість голосів виборців у масштабах країни, але програвав вибори. Так, у 1824 р. Президентом США був обраний Д.К.Адамс, який отримав 30,54% голосів виборців, у той час як його супротивник Джексон - 43,13%, у 1876 р. так само Хейс (48,04%) переміг Тілдела (50,99%), а в 1888 р. - Гаррісон (47,78%) - Клівленда (48,78%).

Враховуючи те, що колегія вибірників у США - це данина традиції, а також те, що вибірники тісно пов'язані з думкою виборців і голосують "списком", слід зазначити, що фактично в США мають місце всенародні вибори.

У більшості країн із парламентарною формою правління президент обирається безпосередньо парламентом (Албанія, Греція, Естонія, Ізраїль, Латвія, Ліван, Молдова, Туреччина, Угорщина, Чехія) і в голосуванні беруть участь тільки депутати. Наприклад, згідно ст. 30 Конституції Греції 1975 р. "Президент Республіки ... обирається Парламентом". Якщо парламент є двопалатним, то відповідне голосування проводиться на спільному засіданні палат. Як правило, президент обирається парламентом у тих державах, конституції яких відводять цій посаді церемоніальну роль. Обраний у такий спосіб президент має обмежені повноваження і не відіграє значної ролі в державному житті країни.

Для обрання президента потрібна абсолютна більшість голосів депутатів парламенту. Наприклад, у ст. 36 Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р. зазначено, що "Президент Республіки обирається закритим голосуванням більшістю голосів не менш ніж п'ятдесяти одного члена Сейму", тобто 50%+один голос. Проте, в деяких парламентах (Греція, Словаччина, Угорщина) для обрання президента потрібна кваліфікаційна (конституційна) більшість. Наприклад, у п.2 ст. 29/В Конституції Угорщини 1949 р. у редакції 2011 р. визначено, що "Президентом Республіки, обраним при першому голосуванні, вважається особа, яка отримала голоси двох третин представників".

Зазвичай в парламенті президент обирається не відразу і тому проводиться по декілька турів. Так, у Туреччині в 1982 р. було проведено понад 100 турів, в Італії в 1992 р. - 16. У зв'язку з цим, у конституціях ряду країн до наступних турів знижені вимоги. Наприклад, у Туреччині, після прийняття Конституції 1982 р., для перемоги на президентських виборах у першому турі потрібно набрати 2/3 голосів парламентаріїв, у другому та третьому турах достатньо абсолютної більшості, а в четвертий тур виходять два кандидата, які набрали відносну більшість голосів. Президентом стає той, хто набрав відносну більшість голосів.

В окремих федеративних державах (Індія, Німеччина) для обрання президента формується спеціальна колегія, що складається з депутатів союзного парламенту та представників суб'єктів федерації. Наприклад, у п. 1 ст. 54 Основного Закону ФРН 1949 р. визначено, що "вибори Федерального президента проводяться без дебатів Федеральними Зборами...", а у п. 6 цієї статті зазначено, що "обраним вважається особа, яка одержала більшість голосів членів Федеральних Зборів. Якщо в двох турах голосування така більшість не буде зібрана, обраним вважається той, хто в наступному турі збере найбільшу кількість голосів". У ст. 54 Конституції Республіки Індія 1949 р. встановлено, що "...Президент обирається членами колегії вибірників, які складаються із: а) виборних членів обох Палат Парламенту; і б) виборних членів Законодавчих Зборів Штатів".

Інколи для обрання президента створюється виборна колегія, що складається з депутатів парламенту та представників органів місцевого самоврядування. Наприклад, згідно ст. 83 Конституції Італійської Республіки 1947 р., яка є децентралізованою унітарною державою, "Президент Республіки обирається Парламентом на спільному засіданні його членів. У виборах беруть участь по три делегата від кожної області, що обираються обласною радою із забезпеченням представництва меншості. Область Валле д'Аоста має одного делегата. Обрання Президента Республіки проводиться таємним голосуванням більшістю у дві третини членів зборів. Після третього голосування достатньо абсолютної більшості". Фактично главу держави в Італії обирають 945 членів парламенту, оскільки на 58 представників від областей приходиться лише 5,8% голосів.

При всіх різновидах обрання президента парламентом глава держави отримує мандат від парламенту і не може протиставити свої повноваження цьому органу законодавчої влади. Обраний у такий спосіб президент має обмежені повноваження і звичайно не відіграє значної ролі в державному житті країни. Зазвичай він діє тільки з санкції уряду. В парламентарних республіках з позапарламентською формою обрання президента (Австрія, Ірландія, Фінляндія) його роль у суспільному житті надзвичайно велика. При цьому збільшення повноважень президента відбувається за рахунок обмеження повноважень прем'єр-міністра.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок заміщення посади глави держави у республіках“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Держава в політичній системі суспільства

  • Структура політичної системи

  • Функції та типологія політичних систем

  • Політична система України

  • Тема 2. Держава як основний інститут політичної системи

  • Поняття та основні ознаки держави

  • Типологія держав

  • Функції держави

  • Тема 3. Форми держави

  • Форма державного правління

  • Форма державного устрою

  • Форма політичного режиму

  • Тема 4. Глава держави

  • Порядок заміщення посади глави держави у монархіях

  • Порядок заміщення посади глави держави у республіках
  • Повноваження глави держави

  • Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства

  • Порядок формування парламенту і строк його повноважень

  • Внутрішня структура парламенту

  • Конституційно-правовий статус члена парламенту

  • Тема 6. Виконавча влада (уряд)

  • Порядок формування, структура та склад уряду

  • Компетенція уряду

  • Конституційно-правова відповідальність уряду

  • Тема 7. Місцеве самоврядування

  • Система місцевого самоврядування

  • Романо-германська (континентально-європейська) система

  • Структура та порядок формування органів місцевого самоврядування

  • Компетенція органів місцевого самоврядування та їх відносини з центральними органами держави

  • Тема 8. Політичні партії та партійні системи

  • Класифікація політичних партій

  • Партійні системи

  • Однопартійна система

  • Багатопартійна система

  • Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем

  • Пропорційна виборча система

  • Рекомендована література