буддистсько-тихоокеанська;
однолокальна — іудейська.
Неважко помітити, що сучасні структури безпеки виникають і розвиваються саме в межах сучасних цивілізацій чи регіонів їх існування. Причому нині не існує цивілізацій, які б розвивалися без конфліктів з іншими. Саме потреба мати в боротьбі за "місце під сонцем" відповідні переваги над конкурентами, супротивниками та ворогами й обумовлює останні десятиріччя найбільш швидкі темпи розвитку безпекової галузі в порівнянні з іншими видами соціально корисної діяльності.
Набуття Україною політичної незалежності виявило унікальну особливість її геостратегічного положення, яке виходить далеко за межі Європи та може оцінюватися під ракурсом історичної взаємодії народів і різних верств суспільства. Україна є однією з найбільших європейських держав з територією в 603 тис. км2 та населенням близько 48 млн осіб. Географічний центр європейського континенту знаходиться в Україні. Через Україну проходять межі провідних світових цивілізацій. Виходячи із цього, загрози та небезпеки національній безпеці та життєво важливим інтересам України мають сприйматися як повсякденна реальність існування та взаємодії українського суспільства з оточуючим нестабільним світом.
Природним є також той факт, що в центрі уваги розвідувальних співтовариств знаходиться процес визначення Україною власного місця в Європі та світі: формування структури інтересів і пріоритетів у зовнішній політиці е надзвичайно важливим для забезпечення національної безпеки. Підвищений інтерес до цієї проблеми мотивований ще й тим, що з вирішенням зазначених питань тісно пов'язаний, насамперед, вибір пріоритетів у військово-економічному і військово-технічному співробітництві як впливових чинників забезпечення, з одного боку, національної безпеки в складних умовах становлення української державності, а з іншого — її вплив на безпеку та інтереси іноземних партнерів.
Нині зовнішня політика майже всіх держав світу характеризується двома векторами:
перший — намаганням зберегти політичну незалежність; другий — знайти надійних партнерів для економічної, політичної та військово-стратегічної інтеграції.
Безумовно, процес визначення та реального наповнення обох цих векторів практичним змістом впливає на рівень загроз та небезпек з боку іноземних партнерів та їх характер щодо України як нового самостійного суб'єкта геополітики.
Загально визнано, що за своїми нинішніми можливостями Україна є державою регіонального рівня сили. З цієї причини українська політична еліта і громадська думка на практиці випробовуватимуть на регіональному рівні наступні головні базові принципи сучасної геополітичної доктрини:
• раціональні смислові концепти національно-культурної ідентичності;
• чіткого визначення національних інтересів та їхніх пріоритетів;
• легітимної незалежності від будь-яких держав у прийнятті рішень;
• усвідомлення культурних та історичних стандартів і орієнтирів суспільного розвитку;
• вимоги моральної та політичної відповідальності в прийнятті рішень;
• наявність волі в розвитку і підтримці рівноправності та взаємовигідного міжнародного партнерства.
Враховуючи, що Україна знаходиться на стику західної цивілізації, православного та ісламського світу, вона вимушена активно включатися в їхні відносини, запобігати непорозумінь, котрі виникають між ними. У цьому зв'язку українська правляча еліта намагається дистанціюватися від чужої гри та старанно вести власну: недопущення перетворення України на об'єкт геополітичних маніпуляцій, запобігання надмірному тиску, в тому числі й із застосуванням спеціальних оперативних засобів і методів спецслужб, з метою корегування її політики в бажаному для впливових іноземних держав та інших учасників міжнародно-правових відносин напрямі.
Стратегічний вибір на приєднання до європейських інтеграційних процесів жодною мірою не повинен позначитися на зусиллях щодо забезпечення інтересів України на пострадянському просторі.
З цього випливає, що взято курс на утвердження України як впливової європейської держави, європейського центру сили.
Сучасна геостратегічна (військово-політична) ситуація в Європі та навколо України характеризується розвитком партнерства та співробітництва між країнами Заходу і колишньої Організації Варшавського Договору, їхньою активною участю в модернізації системи європейської колективної безпеки. Усвідомлюючи себе невід'ємною частиною цього простору, Україна перебуває під впливом силових полів, котрі її оточують і діють не завжди в одному напрямі.
У 1995-1996 роках Україна досить успішно пройшла перший етап ідентифікації в зовнішньополітичній сфері. Предметом геополітичної доктрини України нині стало:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики“ на сторінці 2. Приємного читання.
